59. Розвиток освіти в другій половині 19 – початок 20 століття (Корф, Алчевська, Луб енець, Русова, Грінченко).

Алчевська Х.Д.(1841-1920)рано почала займатися культурно-освітньою діяльністю, зосередивши увагу на створені недільних шкіл для дорослих , особливо для жінок. Алчевська в травні 1862 року в Харкові відкрила безплатну недільну школу, де навчалось понад 50 учнів (10-20 жінок в групі, вчителями працювали близькі , знайомі). Алчевська проводила велику культурно-освітню роботу серед населення, сприяла відкриттю народних бібліотек і читалень, виставок і музеїв. Її книги: “Що читати народові”, “Книга для дорослих”, “Передумане і пережите”.

Лубенець Т.Г.(1855-1936) – стороник Ушинського, більше 50 років працював вчителем початкової школи. Написав 30 підручників: “Книга для первоначального чтения”, “Книга для чтения Зёрнышко”, “Граматика”, буквар, читанки… Лубенець працює над проблемою ліквідації неписемності навчання на рідній мові, поєднання навчання з працею, питання організації недільних шкіл, розробляє теоретичні питання педагогіки (особливо дидактики) і педагогічної практики.

Грінченко Б.Д. (1863-1910) внаслідок праці в сільських школах зібрав великий матеріал про стан народної освіти (стан школи, життя вчителів), який використав в своїх художніх творах “Екзамен”, “Непокірна”, “Олеся”... Критикував недоліки навчально-виховної роботи (схоластичність, зубріння, фізичне покарання). Боровся за створення шкіл з українською мовою навчання. Вчив нелегально української мови за власним підручником “Українська граматика до науки читання й письма”. В статті “Яка тепер народна школа” великого значення надавав народності в освіті і вихованні.

Русова С. (1856-1940). Народилася на Чернігівщині, навчається у гімназії, закінчує педагогічний клас, організовує дома навчання гри на фортепіано. Відкриває приватний дитячий садок на 20 дітей. “Дошкільне виховання” – на конкурсі у Франції здобуває першу премію. Читає лекції у Парижі, Києві. Твори: “Буквар”, “Початкова географія”, “Сестра Катерина”, “На щасливих островах”, “Сковорода”... Русова захищає ідею національного виховання, українську мову, культуру, розвиває національну самосвідомість, захищає українську національну школу; виховання побудоване на народних традиціях (Різдво, Івана Купала, ...).

№6 (можливо буде) Проблема мети виховання в П.

Знання цілей виховання дає педагогу чітке уявлення про те, яку людину він має формувати, надає його роботі спрямованості і осмисленості. Цілі і завдання виховання мають безпосереднє відношення до змісту і методики виховної роботи. В стародавньому світі метою виховання була калогатія – гармонійний розвиток духу і тіла. В середні віки панувала релігія. Головним виховним ідеалом була покірність перед Богом людьми та аскетизм. З розвитком капіталізму мета виховання передбачає поєднання аристократичного манер з діловими якостями. 19-20 ст. період пізнього капіталізму. Виховним ідеалом є загальнолюдські цінності. (Всі хороші якості, які можуть бути в людини). Цей виховний ідеал розділив Ушицький. З’являються педагоги, які відкидали суспільні цілі виховання. Джон Дюі стверджував що людина є рабом своїх звичок і не піддається зміні. Він пропонував за основу виховання брати інтереси і потяги дітей. Подібні погляди розглядали послідовники теорії вільного виховання. Марія Монтесорі (поч. 20 ст.) за мету виховання ставить розвиток інтересів і нахилів, які проявляються спонтанно, забезпечення дітям повної свободи, невтручання в їх виховання. Ця теорія в центрі виховання ставить дитину. Її назвали недоцентричною. Корені виховного ідеалу українського народу в народній педагогіці. В його основі завжди були такі якості: працелюбство, висока моральність, розуміння своєї людської і національної гідності. В процесі розвитку український виховний ідеал ввібрав у себе все краще з християнства та загальноєвропейської культури. Найбільш яскраво він виявився в козацькій П. Сучасну українська П шукає виховний ідеал. Протягом всієї історії людство виробило всебічно гармонійний розвиток особистості. Більш конкретна мета національного виховання визначена: набуття молодими поколіннями соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді особистісних рис громадянина української держави незалежно від національної належності.

Основні завдання для школи:

1) формування наукового світогляду 2) патріотичне виховання 3) розвиток моралі громадської і соціальної відповідальності 4) розвиток науково-правової свідомості і самосвідомості 5) вироблення свідомого ставлення до праці 6) формування екологічної культури 7) формування естетичної культури 8) фізичне вдосконалення (розвиток потреби у здоровому способі життя)