66. Вміння вчителя розв’язувати педагогічні конфлікти.

Вчитель повиннен вміти розв’язувати педагогічні конфлікти. Для цього він повинен вчасно з’орієнтуватися, проаналізувати ситуацію. В присутності учнів не потрібно давати волю емоціям.

Розв’язання конфліктів:

1) пристосування до конфлікту;

2) уникнення конфлікту;

3) прагнення до компромісу;

4) співробітництво;

5) здатність до конфронтації (суперництво).

Аналіз конфліктної ситуації:

– описати ситуації, що передували конфлікту;

– вік та індивідуальні особливості учасників конфлікту;

– ситуація очима учнів;

– що нового вчитель дізнався про учнів;

– причини, зміст конфлікту;

– розв’язання конфлікту;

– вибір оптимального розв’язання ситуації.

Вчитель повинен передбачити наслідки своїх вчинків, слів. Вчитель повинен вміти розв’язувати педагогічні конфлікти. Для цього він повинен вчасно заспокоїтись, з’орієнтуватися, проаналізувати ситуацію. В присутності учнів не потрібно давати волю емоціям, треба стримуватись. Намагатись розв’язати конфлікт нетрадиційними для школи методами, не тільки тими, до яких звикли учні.

67. Пед. Майстерність.

Пед. майстерність – це комплекс якостей особистості вчителя, який забезпеч. високий рівень самоорганізації професійної діяльності.

Компоненти:

1) гуманістична спрямованість особистості вчителя;

2) професійні знання: предмету, методичні, психологічні;

3) уміння: – конструктивні, – організаторські, – комунікативні, – гностичні, – соц.-перспективні (вміння розуміти учнів по зовнішньому вигляду), – динамічні (впив на аудиторію), – тримати себе в руках, – оптимістичне прогнозування (бачити краще в учнях), – творити.

4) Пед. техніка – комплекс умінь, які допомагають вчителю краще, яскравіше виразити себе, зробити більш ефективним навч.-вих. роботу.

Майстерність набувається з досвідом.

Прийоми активізації пізн. діяльності учнів на уроці:

1) формувати пізнавальний інтерес (давати завдання творчого характеру, дбати про самостійну роботу);

2) формування переконаності в необхідності тих знань, які одержуються учнями;

3) створення емоційно-моральних ситуацій;

4) створення ситуацій успіху для відстаючих учнів;

5) забезпечення зворотного зв’язку.

Оскільки в нас досвіду мало, то майстерності мало, але є теоретична підготовка, вивчення досвіду інших вчителів.

68. Педагогічна майстерність вихователя.

Педагогічна майстерність – це комплекс якостей особистості, який забезпечує високий рівень самоорганізації з професійної діяльності.

Великого значення встановлення педагогічної майстерності вчителя надавав Макаренко: “Талант – це рідкість і майстерність треба готувати. Майстром може стати кожний”. Сухомлинський: “Майстерність – це уміння встановлювати думки, духовні відносини з дитиною, розуміти її. Майстерність можлива лише при умові високої культурно-емоціональної сфери вчителя”.

Особистісно-зорієнтований підхід у вихованні: Процес виховання розглядається як розвиток і формування особистості їз врахуванням її індивідуальних особливостей, визначених на діагностичній основі, та можливостей її розвитку і саморозвитку.

Якості пед. майстерності:

2) гуманістична спрямованість;

3) професійні знання;

4) професійні здібності;

5) педагогічна техніка.

Рівні пед. майстерності.

2) репродуктивний;

3) адаптивний;

4) моделюючий.

В практичній діяльності майстерність виховання полягає в тому, щоб оперативно вибрати необхідні в даній ситуації методи. Щоб вибраний метод виявився ефективним, необхідно врахувати:

1) ідеали суспільства, цілі виховання;

2) конкретні пед. завдання;

3) закономірності і принципи виховання;

4) вікові та індивідуальні особливості учнів, конкретні обставини і ситуації;

5) творчість, винахідливість, кмітливість.

Суть майстерності – уміння організувати життя дітей.

Пед. майстерність – це здійснення виховання на основі особистісного здійснювання підходу.