39. Спільна робота школи і сім’ї. Змоделювати нетрадиційну форму педагогізації батьків.

В системі безперервного національного виховання сім’я є першою природною, постійно діючою ланкою.

Умови успішного сімейного виховання:

- наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей;

- повна сім’я;

- висока культура взаємовідносин між членами сім’ї;

- єдність вимог батька і матері у вихованні дітей;

- організація та забезпечення здорового способу життя; дотримання режиму;

- педагогічно-обґрунтовані заохочення та покарання дітей;

- належність позитивного авторитету батьків.

Робота школи з батьками проводиться в таких формах:

а) щорічно батьківська конференція (заг. батьківські збори), доповідь директора про стан навчально-виховного процесу, звіт голови батьківського комітету; б) участь батьків, обраних до шкільної ради в її роботі; в) діяльність батьківського комітету; г) батьківський дворічний університет пед. знань у школі: - лекції з проблем сімейної педагогіки, семінари, конференції по обміну досвідом; - лектрої на теми сімейного виховання; - школи молодих батьків; - батьківські збори. Вони мають бути тематичними: “Як допомогти дитині вчитися” (1-4 кл), “Проблема спілкування батьків і дітей” (5-9 кл), “Інтереси та захоплення дітей” (10-11 кл).

Важливою формою координації зусиль сім’ї та школи є зв’язок із батьками через щоденник. Індивідуальні бесіди з батьками, ознайомлення з літературою.

Позаурочні заходи: “Сімейний вогник”, “Мамина пісня”, і т.д.

40. Поняття про методи виховання, їх класифікація. Умови оптимального вибору методів вихователів. Аналіз власного досвіду.

Педагогічна діяльність здійснювана за допомогою системи засобів, які використовуються з метою формування особистості вихованців – їх називають формами і методами виховання.

розв'язання

метод виховання розчленовується на прийоми, дію, операцію. Прийом – це сукупність дій у структурі методу. Існують утворюючі прийоми (прохання, довіра, організація успіху) і гальмівні прийоми (погроза, пре соромлення, тощо).

Майстерність вихователя полягає в умілому оперуванні системою методів і прийомів виховання, у творчому підході до вибору найефективнішого у даній ситуації.

Класифікація методів:

- метод формування свідомості особистості (бесіда, лекція, дискусія, переконування, навіювання);

- методи організації діяльності, та формування позитивного досвіду суспільної поведінки (привчання, тренування, пед. вимога, громадська думка, створення виховної ситуації, метод прогнозування).

- методи стимулювання діяльності і поведінки;

- методи самовиховання (самопізнання, самооцінка, саморегуляція).

В кожному конкретному випадку вчитель вибирає ті, які на його думку будуть найдоцільнішими, зважаючи на:

- мету виховання і завдання, які мають бути розв’язані на даному етапі;

- зміст виховання: способи педагогічної діяльності визначені виходячи з змісту діяльності;

- врахування вікових особливостей дітей;

- врахування статевих і індивідуальних особливостей;

- стиль педагогічного спілкування;

- психологічний клімат колективу;

- засоби виховання (наочності, твори образотворчого мистецтва, музики, різні види діяльності), які застосовуються в тісній єдності з методами;

- рівень педагогічної майстерності педагога;

- очікувані результати: педагогічна інтуїція і вміння прогнозувати допоможуть уявити, до чого приведе застосування того чи іншого методу.