38. Цінова еластичність пропозиції та її види. Дугова і точкова еластичність пропозиції. Чинники еластичності пропозиції

Цінова еластичність пропозиції (Еs) показує ступінь реагування величини пропозиції в процентах, спричинену процентною зміною ціни:

Розрізняють п'ять видів цінової еластичності пропозиції:

1) Еs > 1 , пропозиція еластична (%∆Р < %∆Qs);

2) Ек < 1 . пропозиція нееластична (%∆Р > %∆Qs)

3) Еs= І, пропозиція одинично-еластична (%∆Р = %∆ Qs);

4) Еs = 0, пропозиція абсолютно нееластична (%∆Р = 0%∆ Qs);

5) Еs = оо, пропозиція безмежно еластична (%∆Р = со%∆ Qs).

Визначають:

1) дугову еластичність пропозиції, що дає середнє значення Еs на певній частині кривої S. тобто на дузі за формулою:

Q2-Q1 P2-P1

Es=------------ / -----------

Q2+Q1 P2+P1

де Q1 - величина пропозиції до зміни цін;

Q2 - величина пропозиції після зміни цін;

P1 - початкова ціна;

P2 - кінцева ціна.

2) точкову еластичність пропозиції, що характеризує точне значення Еs у

заданій точці кривої S і визначається за формулою:

Es(ma) = (O*P) / (P*T)

де О - початок координат;

Р - рівень ціни;

Т - точка перетину кривої S із віссю цін.

За Еs > 1 крива E перетинає вісь ціни вище від початку координат, за Еs < 1 крива S перетинає вісь ціни нижче від початку координат, за Еs = 1 крива переходить через початок координат.

Нахил кривої S не можна ототожнювати з Es, бо нахил кривої визначається абсолютними показниками, a Es - це відносний показник.

Чинники еластичності пропозиції:

1) час, який передбачає: миттєвий ефект (Еs = 0), тимчасовий ефект (Еs < 1), довгостроковий ефект (Еs > 1 );

2) вартість розширення виробництва: що дорожче розширення виробництва, то Еs < 1;

3) можливості й вартість зберігання товару: за кращих можливостей і незначної вартості зберігання товарів Еs > 1 зростає;

4) взаємозамінюваність ресурсів у виробництві: що вища взаємозамінюваність ресурсів, то вища Еs > 1 .

59. Ринок праці та його особливості. Суть, форми та моделі визначення заробітної плати

Доходи домогосподарств, або особисті доходи, - це сума грошових коштів та продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу, як правило, за рік. Складові грошових доходів: оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та власності (процент, дивіденди, рента та ін.) і соціальні трансферти (пенсії, стипендії, допомога у зв'язку з безробіттям).

Усі грошові доходи, отримані домогосподарствами, без урахування оподаткування і зміни цін називають номінальними особистими доходами. Якщо з номінальних особистих доходів вирахувати особисті податки, отримаємо номінальні використовувані доходи (це та частина грошового доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть розпоряджатися на свій розсуд).

Зарплата — найважливіший вид грошового доходу. Це ціна трудових послуг, які надають наймані працівники різних професій. Номінальна зарплата - це сума грошей, отримана найманим працівником за певний проміжок часу. Реальна зарішата - номінальна зарплата, скоригована на інфляцію. Зарплата є відрядна і погодинна. Найпоширенішою є погодинна.

Ринок праці має такі особливості:

1) продавцями послуг праці с домогосподарства, а покупцями виступають фірми;

2) важливу роль на ринку праці відіграють профспілки і держава;

3) зниження зарплати викликає певне соціальне напруження в суспільстві;

4) попит на працю є похідним попитом.

У мікроекономіці розглядають такі моделі визначення зарплати: 1) ринок чистої конкуренції; 2) монопсонія; 3) моделі з урахуванням ролі профспілки; 4) модель двосторонньої монополії.