20. Ринок грошей і ринок капіталів. Суть і види процентних ставок. Чинники, що визначають коливання процентної ставки: пропозиція грошей та величина доходу (ввп)

Ринок грошей - це фінансовий ринок, на якому купують і продають короткострокові грошові інструменти (менше ніж 1 рік), наприклад, тримісячні векселі.

Ринок капіталів - це теж фінансовий ринок, на якому купують і продають довгострокові боргові зобов'язання (більше ніж 1 рік) та акції.

Ціна грошей називається процентною ставкою це плата за користування грошей. Є такі види процентних, ставок: за вклади, за векселі державної скарбниці, за облігації державної позики, облікові процентні ставки тощо.

Рівень процентної ставки визначається: строком надання позики, ризиком (найменший ризик мають державні облігації, через що їх процентна ставка низька), податковим режимом, адміністративними витратами.

Номінальна процентна ставка визначається за рівнянням Фішера:

i = r+П

і не коригується на інфляцію

Реальна процентна ставка - це купівельна спроможність певної суми грошей або ж скоригована на інфляцію номінальна процентна ставка:

r = i-П

(номінальна процентна ставка мінус темпи інфляції).

Розрізняють: 1) рівноважну процентну ставку (D i S на гроші збігаються); 2) нерівноважну процентну ставку (D і S на гроші не збігаються). Мобільна процентна ставка утримує ринок грошей у рівновазі. Залежно від динаміки процентної ставки економічні суб'єкти змінюють структуру своїх активів, що відновлює рівновагу процентної ставки.

Коливання процентної ставки бувають двох видів:

1) пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку;

2) унаслідок зміни пропозиції грошей і величини доходу (ВВП).

Коли на грошовому ринку встановлюється процентна ставка, нижча за рівноважну, то Qd > Qs рз грошей. Економічні суб'єкти почнуть продавати свої облігації, 8 облігацій зросте, то знизить їх ціну. А це підвищить процентну ставку до рівня рівноважної. За процентної ставки, вищої за рівноважну, отримаємо Qd < Qs

грошей. Економічні суб'єкти почнуть масово купувати облігації, S облігацій зменшиться, що підвищить їх ціну, а це знизить процентну ставку до рівня рівноважної.

Вплив зміни доходу (ВВП) на рівноважну процентну ставку зображається через переміщення кривої D на гроші. Із збільшенням доходу крива D переміщається вправо, що підвищить процентну ставку. Зниження доходу знижує процентну ставку

42. Корисність товару: суть, властивості та одиниця виміру.

ГРАНИЧНА, ЗАГАЛЬНА І СЕРЕДНЯ КОРИСНІСТЬ. ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ

Корисність товару - це його властивість задовольняти потреби, бажання, смаки і вподобання споживача. Корисність має дві властивості: 1) вона є різною для різних людей; 2) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин.

Теорія корисності передбачає, що ціна, яку готовий заплатити покупець на ринку за товар, є категорією суб'єктивною.

Розрізняють граничну, загальну і середню корисність.

Гранична корисність - це додаткова корисність, яку отримує людина від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. Існує закон спадної граничної корисності, за яким гранична корисність товару зменшується.

Закон спадної граничної корисності передбачає, що усі решта чинників, такі як дохід, смаки і вподобання, е постійними величинами. Загалом цей закон поширюється на абсолютну більшість товарів, хоча є і винятки. Наприклад, антикваріат, колекціонування марок, алкоголь тощо.

Загальна корисність це корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом.

Середня корисність - це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Теорія корисності має недолік. На практиці не знайдено методу для відносного визначення корисності, тобто показника, що міг би визначити ступінь корисності. Економісти допускають, що корисність визначається умовно, і називають одиницю виміру - ютиль або утиль.