17.Організаційні форми інтеграції науки та виробництва.

18.Зарубіжний досвід функціонування науково-технічних парків.

19.Особливості функціонування фірм-“інкубаторів”.

Бізнес-інкубатор. Спеціалізується на створенні сприятливих умов для виконання та ефективної діяльності малих Інн-х фірм, що реалізують оригінальні наук-тех-і ідеї, надає ім мат-х послуг: - надає малим ін фірмам в оренду приміщення та обладнання, - експертиза ін проектів (визначається новизна та достовірність проекту), - комерційна експертиза (оцінка ринку і майбутніх прибутків), - пошук інвесторів, надання гарантій, - надання реклами на пільгових умовах, інформаційних і правових послуг, обладнання та дослідного в-ва. Інкубаційний період Інн. фірми триває 2-3 роки. Після закінчення цього терміну фірма покидає бізнес-інкубатор і починає працювати самостійно. Бізнес-інкубатор не вимагає бюджетних витрат держави. Вони існують за рахунок своєї участі в майбутніх прибутках Інн-х фірм. Призначення бізнес інкубаторів полягає в початковій і передпочатковій підтримці малого Інн-го підприємництва, а також в допомозі малим під-вам, що бажають розпочати свою справу.

Технопарки -це комплекс, що включає наукові установи, ВУЗи, і під-ва, що створені на підготовлених територіях навколо великих університетів а також розвиненої інфраструктури. Технопарки створюються щоб найбільшою мірою полегшити та зміцнити взаємодію науково-дослідних та промислових секторів. Вони забезпечують комерціалізацію науково-технічної діяльності і прискорюють просування нововведень в сфері матеріального вир-ва. В умовах науково-технічного парку необхідно 5 років на створення, просування на ринок нової продукції та ще 2-3 роки необхідно щоб повернути витрачені кошти. Технопарки – це самостійна господарська фірма, що перетворює вхідні ресурси на виході в Інн-і послуги і продукти. До вхідних ресурсів належать: інтелектуальні ресурси, інвестиції, земельні ділянки, будівлі, устаткування, інфраструктура. До виходу належать: інформаційні, комунікаційні, маркетингові, навчальні, консалтингові, лізингові, фінансові та науково дослідні послуги та Інн.ний продукт. Технопарк як інтеграційна структура включає такі підструктури: 1. Науково-дослідна підструктура (університет, лабораторії, конструкторські бюро). 2. Промислова під структура (промислові п-ва, що виробляють і реалізують ін прод). 3. Інн-ек-на підструктура (Інн-ні фірми, дослідницьке в-во). 4. Кредитно-фін-ва підструктура (банк та фінансові установи). 5. Торговельна та консультативна підструктура. 6. Інформац-комунікативна підструктура. Технополіс – являє собою місце де розміщені технопарки разом з інфраструктурою та помешкання людей, що в них працюють. Інфраструктура технополісу включає: транспорт, зв’язок, центри торгівлі, складські приміщення, центри оренди і прокату, економічна інфраструктура (послуги фірми, консультаційні центри). До видів інтеграції науки і вир-ва відносяться: стратегічні альянси, фабрики думок. Фактори, що впливають на вибір організаційних форм інтеграції науки і вир-ва . 1. Хар-р загальної стратегії фірми. 2. Загальна Інн-на політика держави. 3. Використання інформаційного потенціалу. 4. Розподіл ризику шляхом розподілу акціонерного капіталу серед великої кількості власників. 5. Джерела фінансування. 6. Підвищення результативності досліджень і розробок. 7. Стан ринкової коньюктури і можливості збуту продукції. 8. Витрати ресурсів: часових, людських, інвест-х.

20.Особливості функціонування та форми стратегічних альянсів.