3.Сучасні світові тенденції розвитку інновацій.

Сучасна ринкова модель економіки базується на інноваційному типу розвитку. Зокрема, інтелектуалізація виробничої діяльності, використання високих інформаційних технологій, екологічність, безвідходність.

Основною ознакою сучасного розкладу сил в світі є суттєвий відрив країн-лідерів, що створюють “інноваційний анклав” в світі, від менш потужних країн, які змушені повністю залежати від позиції “активних гравців”. В країнах, що належать до інноваційних лідерів, спостерігається висока концентрація найбільш рентабельних видів бізнесу (з найбільшим вмістом доданої вартості в ціні продукту), переважно високотехнологічна структура національного виробництва, винесення за межі власної країни промислово-технологічного циклу виробництв, які є екологоємними, ресурсоємними тощо, зосередження найбільших фінансових потоків. Попри те, що між цими країнами спостерігається жорстка конкуренція за високорентабельні види діяльності, у випадках виникнення спільної загрози існуванню чинної соціально-економічної моделі вони об’єднують свої зусилля для реалізації спільної політики щодо джерел цієї загрози.

Між тим, начебто безпрограшне становище країн-лідерів має й зворотний бік. Так, більша залученість в глобальні стосунки та орієнтація на інноваційний тип розвитку містять в собі і неабиякі загрози щодо перспектив сталості такого розвитку. Явище фінансових “мильних бульбашок” притаманне саме потужним економікам, які найбільше орієнтуються на інноваційний тип розвитку. Потужний регуляторний та фінансовий потенціал дозволяє “гасити” небезпечні прояви, які виникають внаслідок ейфорії від здобутків інформаційних виробництв, регіональної та міжнародної інтеграції, спекулятивних дій тощо. Проте перманентність появи осередків загрози поступово виснажує економіку, яка змушена спрямовувати значні ресурси для погашення чергової “бульбашки”.

На початку ХХІ століття процес створення та нагромадження нових знань привів до переходу до якісно нового стану: знання стали самостійною продуктивною силою. Сучасна “нова економіка” – це виробництво і використання нових знань, перетворення їх на повноцінний фактор виробництва, який відіграє провідну роль у системі факторів.

4.Сутність теорії “довгих хвиль” м.Д.Кондратьєва та її зв’язок з інноваційною теорією й.Шумпетера.

Кондратьєв розробив теорію довгострокових циклічних коливань, відомою як теорія "довгих хвиль". Він проаналізував сукупність макроек. показників в динаміці (% ставка на кредит, обсяг експорту, динаміка з/п, інфляції тощо) провідних країн світу Франції, Англії, США, Німеччини та виявив наявність довгого циклу ек-ї кон'юнктури. В процесі аналізу він виділив 3 типи хвиль: короткі (3-5 років), середні (6-10 років), довгі (40-50 років). Якщо пов’язати теорію Кондратьєва з Інн.ною теорією Шумпетера то можно дійти висновку, що: 1) підйомові хвилі довгого циклу передують пожвавлення в сфері технічних винаході; 2) початок підйому хвилі довгого циклу збігається з широким застосуванням винаходів у промисловості; 3) Інн. з однієї галузі імігрують в іншу, тобто мають ланцюжковий характер. Нерівномірність динаміки ек. розвитку, викликаної імпульсивністю Інн. процесу, докорінно змінювала традиційні уявлення щодо суті та змісту ек. процесів Висновки з теорії Кондратьєва та Інн. теорією Шумпетера були покладені у фундамент державної науково-тех-ї політики деяких країн, що принесло їм ек. лідерство. Остаточний висновок який можна зробити проаналізувавши ці дві теорії полягає в наступному: ек. кризу в країні треба долати шляхом створення і впровадження Інн., а також використання досягнень науково-дослідних розробок.