37. Характеристика Коломацьких статей

Міждержавний договір 25 липня 1687 на р. Коломак (Харківська об) між Іваном Мазепою й козацькою старшиною, з одного боку, та моск царями Іваном і Петром та царицею Софією, з другого. 22 пунктів (статей). В основу було покладено попередні укр-моск договори затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Многогрішного та Самойловича. в основному, повторювали з деякими змінами, текст Глухівських статей 1669 року та містили кілька нових пунктів.

- підтверджували козацькі права і привілеї;

- зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки.

- Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана.

- Козацька старшина зобов'язувалась наглядати і доносити на гетьмана царському уряду.

- Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями.

- Гетьманському уряду заборонялось підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами.

- Гетьман зобов'язувався направляти козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною.

38. Х-ка Решетилівських статей

Гетьманування Скоропадського (1708-1722) не розпочалося з підписаня статей. Петро І пояснив це воєнними обставинами.після Полтавської битви, 17 липня 1709, Ск перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя із 14 пунктами статей-просив підтвердити права і вольності Гетьманщини У відповідь Петро І надіслав іменний указ, котрий не нагадував міждержавні договірні статті. У ньому права та вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Московії. Щодо інших питань, то цар відповів, що під час походів переходити під командування рос генералів мусять не лише прості козаки, а й навіть гетьман. Воєводи повинні і надалі залишатися в укр.. містах. У справи українців вони не повинні втручатися, крім державних, таких як зрада. При гетьманові призначався царський резидент Ізмайлов-право здійснювати контроль над гетьманом і урядом України. Своєрідним додатком до указу були таємні статті Ізмайлову. Згідно цих статей:

- землі Війська Запорізького отримали назву – Малоросійський край, резидент спільно з гетьманом повинні утримувати населення;

- наказувалося викорінювати «своєвольців», не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі;

- іноземних послів гетьман мав право приймати лише за присутності Ізмайлова, а той по завершенні переговорів, повинен зразу повідомити царя;

- резидент мусів стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Ген канцелярії та не призначав нових полковників, не відбирав і не надавав нікому маєтностей.

Гетьманською резиденцією було призначено Глухів, при гетьманові утримуватимуться 2 рос полки, які будуть у розпорядженні резидента.

Отож ні про яке підтвердження давніх прав і вольностей в указі Петра І не йшлося.

39. Характеристика Рішительних пунктів

Обрання Данила Апостола (1727-1734) гетьманом було одностайним рішенням. відбуває до Петербурга на коронацію Петра ІІ, де і представляє йому свій варіант статей. На поч березня 1728 р. веде переговори з президентом іноземної колегії графом Голвкіним, щодо поданих статей. Лише в серпні отримав як відповідь на свої пропозиції – «Рішительні пункти- форма указу царського уряду гетьманові. - гетьман позбавлявся права вести переговори з іншими державами; дозволялося лише розв’язувати прикордонні проблеми з Польщею і Кримом, але ід наглядом російського резидента; на військові уряди мали обиратися особи зі старшин, які затверджувалися імператором; нижчу старшину затверджував гетьман; вищою судовою інстанцією ставав генеральний суд; він складався з трьох росіян і трьох українців та очолювався гетьманом, але головним суддею вважався цар;

«Рішительні пункти» скасовували заборону росіянам купувати землі в Україні. Нові статті значно обмежували й без того урізані права і вольності України. Що ж до гетьмана Апостола, то права йому надавалися ще менші ніж Скоропадському.

«Рішительні пункти» не були двостороннім договором. Вони являли собою розпорядження, нормативний акт верховної влади Рос імп Документ був покликаний регулювати внутрішнє життя Гетьманщини як складової частини єдиної держави.

40. Д-сть Другої Малоросійської колегії

К.Розумовський-політика спрямована на зміцнення гетьманської влади, зокрема хотів зробити гетьманство спадковим. Ці прагнення дійшли до Петербургу, Катерина ІІ сприйняла дуже вороже. Вона змусила Роз зректися гетьманської булави. Адже шукала вагомого приводу для того, щоб остаточно ліквідувати Гетьманщину. у жовтні 1764 Розумовський склав гетьманські повноваження.

Імператорським маніфестом від 10 листопада й сенаторським указом від 17 листопад 1764 р. Роз увільнили від гетьманства. для управління Лівоб Укр і Запоріжжям ств Малоросійську колегію на чолі з графом Петром Румянцевим.

У Колегії мали засідати 4 українців і 4 москалів. Резиденція-Глухів. Катерина ІІ надала графу інструкцію, за якою він мав усувати всякі окремішності укр. устрою, протидіяти автономістичним прагненням старшини, а народ приєднувати кращою організацією адміністрації та судівництва.

Румянцев почав свої реформи від статистичного опису -впродовж 1765-1767 р. Румянцев замінив натуральні повинності на утримання рос військ частин, розміщених на тер Гетьманщини грошовим податком. запровадив більший порядок у адміністрації і дбав за екон. інтерес краю. Не допускав безплатних реквізицій і старався полегшити тягарі, які спадали на Гетьманщину в часі рос-тур війни 1768-1774 рр. Завів регулярну пошту. У 1767 р. Катерина ІІ скликала Комісію для перевірки законів та укладення нового кодексу-свого роду парламент із законодавчими ф-ми. У зв’язку з скликанням Комісії виник рух автономічного напрямку в різних місцевостях Гетьманської України. Сама Комісія проіснувала недовго, адже через розбіжності між її представниками та назріванням рос-тур війни Комісію було розпущено. Після того Комісію вже не скликали. Війна, яка розпочалася у 1769 р. поклала на кілька років перерву в реформаційних заходах Румянцева, адже сам призначений головнокомандувачем рос армії. По закінченні війни (1774 р.) Румянцев повернувся в Укр і продовжив свої реформи. У 1781 р. Гетьманщину було поділено на три намісництва: Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське, разом складали «Малоросійське генерал-губернаторство». Глухів перестав бути цн адмін пунктом, по намісництвах були введені загально-рос адміністрацій ні і судові установи. Кожне намісництво було поділене на повіти. 3 травня 1783 р. Катерина ІІ видала указ, який прикріпляв усіх селян до того місця, де вони були записані по останньому перепису, й забороняв переходити на нові місця. цим указом цариця ввела загальне кріпацтво. Також був скасований і козацький військовий устрій. 10 колишніх гетьманських полків і 3 компанійські були обернуті у 10 регулярних кінних полків російської армії. У 1785 р. опубліковано «грамоту про вільність дворняства», яка надавала укр.. шляхті самоуправління – губерніальні і повітові зібрання, з правом петиції до царя. Дворянство стало першою верствою у державі. Тобто укр.. шляхта була урівняна у правах з російським дворянством. У 1786 р. відбулася секуляризація монастирських маєтків. З давнього устрою Гетьманщини залишалися тільки старі закони – Литовський статут і магдебурзьке право. Колегія припинила свою діяльність на чолі з Румянцевим у 1789 р. народом, а заступив на його пост – М. Кречетніков.