- •1. Передумови та причини укр. Революції
- •2. Битви 1648 р.: перебіг та значення
- •4. Хід військових дій у 1651-1653 рр.
- •6.Стан укр. Дипломатії (1648 р.)
- •3.Зборівська б-ва та уклад мирн договору
- •9. Переяславська рада та укладення Березневих статей
- •8. Дипл зусилля б.Х. В період від поразки під Берестечком до Жванецької компанії
- •7. Розвиток укр. Дипломатії (лютий 1649р. – весна 1651 р.)
- •10. Хід військових дій у 1654 – 1657 рр.
- •11. Гет Івана Виговського (1657-1659)
- •12. Юрій Хмельницький і його доба
- •13. Діяльність гетьмана Павла Тетері
- •15. Петро Дорошенко:
- •1665-1668 Р. – гетьман правобережжя
- •1668-1676 Р. – гетьман України
- •16.Діяльність д. Многогрішного(1669-1672) Лівобережжя
- •17. Гетьм в період правл і. Самойловича.
- •18. Внут і зовн політика і. Мазепи в початковий період правління ( до 1700 р.)
- •19. Україна і Північна війна. Причини невдач і. Мазепи.
- •20. Конституція п. Орлика та його діяльність в еміграції.
- •21. Політ статус, амін. Устрій Правобережжя та політика щодо неї лівобережних гетьманів в ост чверті 17 ст.
- •23. Політика Туреччини щодо Правобережної України в 1677-1699 рр.
- •24. Відродження та утвердження козацтва на Правобережній Україні в 1689-1699 рр.
- •25. Козацтво Правобережжя на зламі 17-18. Повстання Семена Палія
- •26.Гетьманування Івана Скоропадського.
- •27. Павло Полуботок та діяльність Першої Малоросійської Колегії.
- •28. Гетьманщина в період правління Данила Апостола.
- •29. Гетьманщина в період «Правління Гетьманського уряду» (1734—1750).
- •30. Діяльність Кирила Розумовського.
- •35. Характеристика Глухівських статей
- •34.Характеристика договору Дорошенка з Туреччиною 1669 р.
- •36. Характеристика Конотопських статей
- •37. Характеристика Коломацьких статей
- •39. Характеристика Рішительних пунктів
- •45. Адмін-терит. Устрій Правобережжя та приєднання його до Росії в кінці 18 ст.
- •41.Органи управління та самоврядування Гетьманщини.
- •77. Ук історіографія про добу Руїни
- •46.Православна церква на правобережжі та зх.Земляху др.Пол.17 напоч.18ст.
- •54.Архітектура,скульптура та живопис на укр.Землях у XVIII ст
- •60. Камянська та Олешківська Січі
- •61. Адмін-тер устрій Нової Січі та земель Війська Запорозького
- •62. Соціально-правове становище Запоріжжя періоду Нової Січі
- •63. Політика рос уряду щодо Зап Січі (1734-1775)--Нова Січ.
- •80. Вклад суч укр.. Історіографії у вивч Слобідської України (др..Пол.17-18)
- •64. Етапи зас Слобожанщини у др.. Пол.. 17-18
- •65. Адмін.-терит. Устрій на Слобожанщині: формування полків, їх устрій та функціонування
- •74. Буковина у другій половині 17-18 ст.
- •66. Соціальний устрій та побут населення Слобожанщини
- •75. Закарпаття у другій половині 17-18 ст.
- •67.Основні етапи діяльності Слобідсько-Української губернії та Харківського намісництва.
- •69.Становище міст. Розвиток ремесел та мануфактури в др пол. Хvii–хviiі ст.
- •73. Південна Україна в ост чверті 18 ст.
- •76. Укр історіографія Хмельниччини
- •78. Вклад укр.. Історіографії др..Пол.Хх ст. – поч.. Ххі ст. У дослідження політичної іст. Гетьманщини
- •79. Вклад сучасної укр.. Історіографії у дослідж Запорозької Січі (др..Пол.17-18 )
- •81. Українська історіографія др.. Пол.. Хх ст. – поч.. Ххі ст. Про соц.-екон. Розвиток України (17-18 ст.)
- •82. І 83. Укр історіографія про стан церкви
- •70.Укр торгівля у др пол. Хvii–хviiі ст. (фінанси, кредит, грошовий обіг)
- •71.Суспільно-політичний устрій Слобожанщини у другій пол. Хvii–хviiі ст.
- •72.Основні тенденції соц-екон розвитку укр земель у другій пол. Хvii–хviiі ст.
- •43.Адміністративно-територіальний устрій земель Лівобережної Україниу другій пол..XVII-XVIII ст..
69.Становище міст. Розвиток ремесел та мануфактури в др пол. Хvii–хviiі ст.
Базовими підвалинами промисловості того часу були ремесло та промисли. Ремісниче виробництво- розширення спектра ремісничих спеціальностей (якщо в першій половині XVII ст. їх налічувалося 270, то наприкінці XVIII ст. — вже 300); поглибленням спеціалізації ремесел (існувало 34 спеціальності з деревообробки, 25 — будівельної справи, 17 — виробництва одягу тощо); залученням ремесла до процесу товарно-грошових відносин. Процес поглиблення суспільного поділу праці, прогресуюче відокремлення ремесла та промисловості від сільського господарства підштовхували розвиток урбанізації в українських землях.
В умовах товарно-грошових відносин містечко, завдяки тому, що воно було центром ремесла та торгівлі, як правило, давало панові прибуток у 5—10 разів більший, ніж село. У цьому контексті й слід сприймати тогочасну форсовану урбанізацію: зокрема, якщо у XVII ст. в Лівобережній Україні налічувалося понад 100 міст та містечок, то вже в середині XVIII ст. — 200.
З часом на базі дрібних селянських промислів та міського ремесла формуються мануфактури. Каталізатором мануфактурного виробництва стала поява примітивної механізації, яка використовувала силу води та вітру.
Реформи Петра І прискорили процес становлення мануфактурного виробництва на Лівобережжі та Слобожанщині. Ще в 20-ті роки XVIII ст. тут розпочалося будівництво великих централізованих мануфактур, кількість яких у другій половині XVIII ст. сягнула 40 (крім того, на цих землях розташовувалося понад 200 підприємств, що становили початкові форми мануфактури). У Західній та Правобережній Україні розвинуті мануфактури виникли в 70-ті роки XVIII ст.
Початкові форми мануфактури — це дрібні підприємства, в яких ще панувала ручна ремісницька техніка, але вже існував поділ праці, поступово розпочиналася механізація виробничих процесів. На купецьких, капіталістичних мануфактурах основна ставка робилася головним чином на вільнонайману працю.
Поступово розвивалася промисловість, в основному у формі мануфактурного виробництва. Мануфактури створювалися у маєтках старшин та монастирів.
Розвивалися також різноманітні ремесла: ковальське, теслярське, гончарне, шевське, кравецьке
Ремісники об'єднувалися в цехи, але тільки заможніші з них були повноправними членами цеху — «братчиками». Більша частина ремісників залишалася на все життя «молодиками» — підмайстрами або учнями. Цехові організації дбали про високу якість продукції, боролися з конкурентами, вишукували засоби для збуту своїх виробів.
За Данила Апостола значно розвинулася скляна промисловість, Фатальною була доба Петра І для паперової промисловости, яка досягла за Мазепи високого рівня. Після запровадження Петром І цензури друкованих в Україні книг, кількість друкарень зменшується, і зменшується попит на папір. У XVIII ст. місцева продукція паперу була така незначна, що великі дідичі виписували папір вищої якости з Петербургу та Москви. Така була картина промисловості України першої половини XVIII ст