34.Характеристика договору Дорошенка з Туреччиною 1669 р.

У зовнішній політиці Дорошенко йшов слідами Б.Х. та існування держави намагався поставити на широких міжнародних основах. Найважливішим його кроком був союз з Туреччиною. Україна за часів його правління (1665-1676) потерпала набіги з боку Польщі, Московщини та Криму. Поляки намагалисяутримати в своїх руках правобережжя. Москва з Лівобережжя пробувала поширити свій вплив також на правий берег Дніпра. Татари нищили Україну своїми набігами. Щоб краще укріпитись на укр.. землях, чужі держави висували своїх кандидатів на булаву: запорізького писаря Петра Суховія або уманського полковника Михайла Ханенка. Не маючи довіря до своїх сусідів, що намагалися знищити Україну, Дорошенко повернувся до давнього плану Б.Х. – укласти союз із Туреччиною. В той час турецька держава почала проявляти знову велику активність і Дорошенко прагнув мати такого союзника. Саме з допомогою Туреччини гетьман сподівався скасувати умови Андрусівського перемиря - 30 січня 1667 р. між Москвою і Польщею, подолати зазіхання Речі Посполитої, а потім обєднати Правобережжя з Лівобережжям в одну державу.

Перше посольство до Константинополя вислав у 1667 р. і відразу здобув допомогу з яничарів і татар проти Польщі. Після боїв під Підгайцямим в Галичині поляки були змушені визнати кордон козацької держави по Горині. Заохочений таким успіхом Дорошенко почав готувати договір про постійні зв’язки з Туреччиною. Основою союзу мал. бути давня умова Б.Х.:

• укр.. держава мала дістати територію від Перемишля до Путивля;

• за запорізьким військом залишається право вільно обирати гетьмана;

• укра. Церква має автономію під царгородським патріархом;

• султан не вимагатиме ніякої данини з укр.. земель;

• допоміжні війська прислані в Україну, будуть під владою гетьмана;

• суланські грамоти для України мають бути писані українськю мовою і посли повинні розмовляти укр.. мовою;

• турки не будуть ставити в Україні свої мечеті, не братимуть ясир, не руйнуватимуть оселі;

• Туреччина та Крим не укладуть мир без згоди україни.

Султан Моххамед погодився на деякі із запропонованих пунктів, а саме – вільний вибір гетьмана, звільнення від данини, Україна мала стояти під зверхністю порти, як Молдовія і Волощина. Тоді відбулася 10-12 березня 1669 р. в Корсуні загальна старшинська рада. Окрім представників правобережних полків, у ній взяли часть козаки Лівобережжя й Запоріжжя. Рада ухвалила прийняти турецький протекторат, але присягнути на вірність султану відмовилась. Проте не все козацтво і не всі селяни підтримали таку угоду. Рішення старшини засудили і запорозькі козаки. Противники Дорошенка поширювали чутки, що він «запровадив Україну в турецьке ярмо», це значно послабило його позиції серед народу.

36. Характеристика Конотопських статей

Коното́пські статті́ (17 червня 1672) — договір між Військом Запорозьким і Московським царством, підписаний у Козачій Діброві поблизу Конотопа (тепер Сумська область, Україна). Договір визначав юридично-правовий статус козацької Гетьманщини у складі Московської держави.

Після обрання на загальній козацькій раді гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича, між гетьманським урядом і царською адміністрацією було укладено Конотопські статті. Вони проголошували основні принципи міждержавних відносин між Гетьманщиною та Московським царством. При підписанні статей було присутнє московське посольство на чолі з Григорієм Ромодановським, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович, генеральна і полкова сташина Війська Запорозького, 4 тисячі козацького війська і делегація ніжинських міщан.

Конотопські статті були укладені на основі Глухівських статей 1669 року. До нового договору додавалося 10 статей, які обмежували автономію Війська Запорозького.

Умови договору:

- гетьману заборонялося без царського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і особливо підтримувати зв’язки з правобережним гетьманом П. Дорошенком;

- козацькі посли не мали права брати участь у переговорах з представниками польського уряду у Москві в справах, які стосувалися війська Запорозького;

- лівобережним полкам заборонялося надавати військову допомогу П. Дорошенку в його боротьбі проти Речі Посполитої;

- гетьман не мав права позбавити старшину урядів і посад без згоди старшинської ради чи вироку військового суду.

Скасувавши компанійські полки як реальну військову силу, на яку міг опертися гетьман, Конотопські статті створили передумови для посилення впливів московського уряду на Гетьманщині.