19. Україна і Північна війна. Причини невдач і. Мазепи.

На поч XVIII у стосунках із царем з'являється напруженість. 1700 - Північна війна (1700—1721)-боротьба за володіння узбережжям Балтійського моря -цар Петро І і 18-річний король Швеції Карл XII. Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Замість того щоб захищати свою землю українці були змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. Регулярно їх полки поверталися з півночі, зазнавши великих втрат. На чолі козаків були іноземні головнокомандувачі, робота не оплачувалась. Війна викликала ремствування також серед українських селян і міщан. Вони скаржилися, що в їхніх містах і селах розмістилися московитські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Загальне невдоволення нарешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I, який йому у цьому відмовив. 7 листопада 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву через Україну Мазепа перейшов на бік шведів. Умови договору були такі: король шведський зобов'язується оберігати їх від усіх ворогів; усе завойоване на території Росії, але колись належне укр. народові, має бути повернене до Князівства українського; Мазепа мав бути князем українським або гетьманом довічним; на території України на весь час війни передаються шведам міста Стародуб, Мглин, Батурин, Гадяч і Полтава. Московські війська вирізаи все населення Батурина, а Петро І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11 листопада 1708 р. ним став Іван Скоропадський. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно діючий наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця. 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва. Переможць-Петро І, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж забезпечила собі контроль над узбережжям Балтійського моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу.Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії

20. Конституція п. Орлика та його діяльність в еміграції.

ген писар— Пилип Орлик (1710-1727). «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького…» - перша європейська Конституція. прийнята 5 квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на прав березі Дністера.

Документ склад зі вступу і 16 статей. У вступі було подано іст Укр, пояснено причини чому Укр розірвала з Московією та прийняла протекторат шведського короля. У 16 статтях викладалися засади державного життя. Законодавча влада надається Ген Раді- роль парламенту, до якої входять ген старшини, цивільні полковники від міст, ген радники, полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі. Ген Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Ген Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає ген старшину.

Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою ген старшини. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені: гетьман не мав права розпоряджатися держа скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовн політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

У травні 1711 року розпочався наступ моск військ під проводом Б. Шереметьєва. Завершилось все підписанням Московії з Туреччиною Прутського мирного договору 12 липня 1711- моск уряд зобов’язався передати Туреччині частину укр.. земель, зокрема Азовську фортецю. Москва обіцяла зруйнувати свої фортеці на Дніпрі. 5 березня 1712 р. було видано указ султана за яким на Право Укра і Запорозьку Січ поширювалася влада Орлика. Тому Польща повинна була звільнити завойовані землі. Проте вже у 1714 р. між Туреччиною і Польщею було укладено договір, за яким Право Укр залишалася за Польщею. У 1714 році перебував у Молдавії, потім (1715) разом з частиною старшини скористався запрошенням Карла ХІІ і жив до 1720 року у Швеції, після чого вимушено відбув до Польщі де промешкав два роки, з 1722 року П. Орлик переїхав на територію Оттоманської імперії, де його фактично було інтерновано - на вимогу турецького уряду до 1738 року він оселився в Салоніках (Греція).

Проте він не припиняв пошуки підтримки у різних європейських державах (Франції, Англії, Польщі, Ватикану, Саксонії, Прусії)