Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка підприємства КЛ2.doc
Скачиваний:
33
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
1.77 Mб
Скачать

5. Методи управління виробництвом

Основою використовуваних методів управлін­ня є закони, закономірності і принципи су­спільного виробництва, науково-технічний рі­вень розвитку фірми, підприємства, соціальні, правові і психологічні відносини між людьми.

Методи управління поділяються на:

> економічні;

> адміністративно-правові;

> соціально-психологічні.

Економічні методи управління - це прийоми і способи управління, в основі яких лежить використання економіч­них законів, економічних інтересів і показників. Ці методи включають:

• матеріальну відповідальність;

• ціноутворення;

• державне регулювання;

• стимулювання;

• податки.

Адміністративно-правові методи управління перед­бачають юридичний (правовий) і адміністративний вплив на відносини людей у процесі виробництва, оскільки ці відносини регулюються певними правовими нормами:

• законодавчими актами;

• інструкціями;

• положеннями;

• наказами і розпорядженнями.

Адміністративно-правові методи передбачають і засто­сування відповідних матеріальних, адміністративних і кар­но-правових санкцій.

Соціально-психологічні методи управління реалізу­ють мотиви соціальної поведінки людини, оскільки тради­ційні форми матеріального заохочення поступово втрача­ють свій стимулюючий вплив. Ці методи передбачають вивчення соціальних запитів та інтересів членів колективу, вивчення середовища виробництва, громадської думки.

Всі ці методи повинні поєднуватись і створювати необ­хідний арсенал засобів для найефективнішого управління фірмою.

Кожна фірма є унікальною, тому не існує єдиної моделі управління.

Фактори, що визначають вибір моделі управління:

  • розмір фірми;

  • характер продукції, що випускається;

  • характер середовища.

Система управління має бути простою і гнучкою, забез­печувати ефективність і конкурентоздатність функціону­вання фірми, її характеристики:

• невелике число рівнів управління;

• наявність небагаточисельних підрозділів, що мають висококваліфікованих працівників;

• якість продукції і всі процедури повинні бути орієнто­вані на споживача.

  1. Організаційні структури управління підприєм­ством

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємств з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому порядку.

Існують різні типи організаційних структур управління, основними з яких є:

1. Лінійна – це структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії, кожен підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує всі адміністра­тивні та інші функції у відповідному підрозділі. Викорис­товується у невеликих підприємствах з нескладною техно­логією виробництва.

Перевагами такої структури є:

а) чіткість взаємовідносин;

б) оперативність і несуперечливість управлінських рішень;

в) надійний контроль.

Недоліком є те, що керівник повинен виконувати, крім основних координуючих функцій, цілий ряд робіт: облік, робота з кадрами, контроль якості тощо.

2. Функціональна – це така структура, в якій підлеглий підпорядковується кільком керівникам з різних функціональних питань.

Перевагою такої структури є конпетентність функціонального керівника, адже він займається тільки своїми функціональними обов’язками.

Недоліком її може бути перевантаження або недовантаження підлеглих.

3. Лінійно-функціональна структура передбачає певний гібрид двох вищеописаних структур, коли частина працівників знаходяться в лінійних, а частина в функціональниз взаємозв’язках.

4.Дивізіональна – використовується, коли головне підприємство має підпорядковані окремі структурні підрозділи, яким надається певна оперативна самостійність.

5.Матрична – використовується як допоміжна, коли для розв’язання певної проьлеми на підприємстві створюється тимчасовий орган з штатних працівників. Після розв’язання задачі ця структура розпускається.

Лекція 3 (2 години)

Тема: Розробка та обгрунтування виробничої про­грами підприємства

План

1. Поняття виробничої програми та правила її роз­робки

2. Роль маркетингу у формуванні плану виробни­цтва і реалізації продукції підприємства

3. Особливості формування виробничої програми підприємств в умовах ринку

4. Складові елементи формування виробничої про­грами

5. Натуральні показники виробничої програми, їх значення

6. Розробка виробничої програми у вартісному виразі

  1. Обґрунтування виробничої програми ресурса­ми та виробничими потужностями

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ і ПОНЯТТЯ

•виробнича програма

• валова продукція

•показники виробничої про-

• товарна продукція

грами ]

• чиста продукція

• асортимент

• умовно чиста продукція

• номенклатура виробів

• валовий оборот підприємства

• централізована номенклатура

• внутрізаводський оборот

виробів

• реалізована продукція

•децентралізована номенкла-

• незавершене виробництво

тура виробів