6.Форми та системи оплати праці.

На підприємствах найчастіше використовують дві фор­ми оплати праці: погодинну і відрядну.

Погодинна форма передбачає оплату праці залежно від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Вона застосову­ється тоді, коли недоцільно нормувати роботи або вони взагалі не піддаються нормуванню.

Погодинна форма охоплює такі системи оплати праці:

1.Пряма погодинна. Заробіток при цій системі (3_п.пог) обчислюється:

де - фактично відпрацьований за місяць час, год./міс;

С_г - годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн.,

2.Погодинно-преміальна система, при якій заробіток (З_п.прем) обчислюється:

де З_тар - сума заробітку, нарахованого за прямою пого­динною системою оплати праці, грн.;

Д - сума преміальних доплат за досягнення певних якіс­них або кількісних показників, грн.

Сума доплат визначається із залежності

Д =

3.Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачується праця працівників, робота яких має стабільний характер.

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

Основними умовами застосування відрядної форми оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і під­даються точному обліку, а також необхідність стимулю­вання зростання обсягу випуску продукції.

Відрядна форма включає такі системи:

1.Пряма відрядна. Заробіток (З_п.відр) при цьому обчис­люється за формулою:

де - відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./шт.;

- фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (найчастіше місяць), шт.;

п - кількість виді виробів.

де - час на виготовлення одного виробу /-го виду, год.

У «чистому вигляді» ця система на практиці майже не використовується, оскільки вона матеріально не стимулює досягнення високих кінцевих результатів не тільки окремим працівником, а й бригадою, цехом тощо; а також економії матеріальних ресурсів. Ця система оплати праці поєдну­ється з преміюванням робітників.

2.Відрядно-преміальна. Сума заробітку (З_в.прем) при цій системі визначається із залежності

де З_тар.в - тарифний заробіток робітника при прямій відряд­ній системі оплати праці, грн.;

Д_в - сума преміальних доплат, яка обчислюється за фор­мулою:

де П₁ - процент доплат за виконання плану;

П₂ - процент доплат за кожен процент перевиконання плану;

П_пп- процент перевиконання плану, який можна знайти:

де , - відповідно фактичний і запланований обсяг ви­пуску продукції за місяць, шт./міс.

Залежно від специфіки виробництва і характеру викона­ної роботи для різних категорій робітників-відрядників ви­значаються конкретні показники і розміри преміювання згідно з Положенням про відрядно-преміальну оплату праці, яке розробляється і затверджується на підприємстві.

3.Відрядно-прогресивна. Заробітна плата (З_{в.прогр}) обчис­люється за формулою

де N_b6 - вихідна база для нарахування доплат (встанов­люється на рівні 110-115% ), шт./міс;

Р_зв - звичайний розцінок за один виріб, грн./шт.;

- підвищений розцінок за один виріб, грн./шт.

Процент росту розцінку визначається зі шкали залежно від процента перевиконання вихідної бази. Така шкала роз­робляється і затверджується підприємствами самостійно і фіксується в Положенні про застосування відрядно-про­гресивної оплати праці, яке розробляється на підприємстві за погодженням із трудовим колективом і затверджується керівником.

4.Непряма відрядна. Використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.

Заробіток підсобника (З_{нв.підс}) можна обчислити із залеж­ності

де - фактично виготовлена кількість продукції і-тим основним робітником за зміну, шт. у зміну;

- непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні /-го основного робітника, грнУшт.;

п - кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол.

де С_зм - змінна тарифна ставка підсобника, грн./зміну;

- плановий випуск продукції /-тим основним робіт­ником, шт./зміну.

Заробіток допоміжного робітника (З_нв.доп) обчислюється за формулою:

де Т_ф - фактично відпрацьований допоміжним робітником час, год./міс;

С_г - годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн./год.;

К_вн - середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

5.Колективна система оплати праці (бригадна).

Використовується в тому випадку, коли характер облад­нання чи специфіка технології потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації.

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади (З_бр) як при прямій відрядній систе­мі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробі­ток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1) Метод годино-коефіцкнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом прово­диться в такій послідовності:

• визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г-К_бр), відпрацьованих бригадою, за формулою:

де Т_фі - фактична кількість годин, відпрацьована і-тим ро­бітником, год./міс;

К_і - тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника; т - кількість членів бригади, чол.;

• знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт (З_1г-к):

• заробіток і-го робітника (члена бригади) (3_і) обчислю­ють:

2) Метод коефіцієнта виконання норм. Використовуєть­ся за умови, що члени бригади працюють в різних умовах. Послідовність розподілу бригадного заробітку така:

• визначають заробіток бригади у випадку стопроцент­ного виконання норм виробітку ( за формулою:

де - годинна тарифна ставка і-го робітника, грн./год.;

• знаходять коефіцієнт виконання норм (К_вн):

• заробітну плату і-го робітника обчислюють:

6.Акордна система.

Передбачає встановлення розцінку працівникові або групі працівників не за окремі вироби чи операції, а за весь обсяг робіт із визначенням кінцевого строку його виконан­ня. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується при ремонтних роботах, лік­відації наслідків аварій тощо.