8. Планування собівартості продукції пофакторним методом.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі чинники, що впливають на змі­ну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Розрахунок зниження собівартості продукції за відповід­ними чинниками виконують у такій послідовності:

1. Визначають затрати на 1 грн. ТП в базовому році:

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році:

Де бтп.ші - плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію затрат за техніко-економічними чинниками методом прямого розрахунку:

• підвищення технічного рівня виробництва може спри­чинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Е_м):

де Но, Ні - норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур, один.;

Ц- ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

N1 - обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур, один.;

• та росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Е_т):

Е_т = [(t₀ • С_г0 – С_г1) • (1 + % дод/100) • (1 + % соц.зах/100) ] • N₁ грн.,

де t₀, t₁ - трудомісткість одиниці продукції до і після здійс­нення заходу, н-год.;

С_г0, С_г1 - середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грнУгод.;

% дод - середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% соц-зах - встановлений процент відрахувань на соці­альні заходи;

•удосконалення організації виробництва і праці спричи­няє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Е_ск);

Е_ск=[С-(Ц_с+Т_р)]-N_kг грн

де С - собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од.;

Цс - гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізова­ному підприємстві, грн./од.;

Т_р - транспортно-заготівельні витрати на одиницю виро­бу, грн./од.;

N_k - кількість виробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціа­лізації до кінця року, натур, один.;

• зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат (Еу._п):

де Qпл- приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %

П_у-п - сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

1. Визначають планову собівартість продукції (С_тп.пл)

де Е_сум - сума економії витрат з усіх техніко-економічних факторів, грн.

5. Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році (В_{1грн.ТП.пл}):

6. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в плановому році порівняно з базовим (у):

9.Індексний метод розрахунку зниження собівар­тості продукції.

Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх чинників укрупненим способом.

• Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них

де І_н- індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

Іц - індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

П_мз - питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції, %.

• Зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці (ΔС_ПП)

де І_зп - індекс росту середньої заробітної плати;

І_пп - індекс росту продуктивності праці;

П_зп - питома вага заробітної плати в собівартості про­дукції, %.

• Зниження собівартості продукції за рахунок знижен­ня умовно-постійних витрат (ΔС_У-_П):

де І_у-п - індекс росту умовно-постійних витрат;

І_q - індекс росту обсягу виробництва продукції;

П_у-п - питома вага умовно-постійних затрат у собіварто­сті продукції, %.

Мета складання кошторису витрат на виробництво -встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році.

Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні ви­трати підприємства (про склад яких йшлося вище), показує їх ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, ос­новні фонди). Це надзвичайно важливо для аналізу чинни­ків формування і зниження собівартості продукції.

Порядок розробки кошторису витрат на виробництво за­лежить від розміру підприємства, інформаційного забезпе­чення процесу планування та його стадії. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис можна складати коригуван­ням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу ви­робництва, чисельності персоналу, вартості основних фондів з врахуванням зміни норм витрат ресурсів, цін на них тощо.

Кошторис витрат на виробництво відображає собівартість товарної, валової і реалізованої Продукції підприємства.

Собівартість товарної продукції обчислюється на ос­нові елементів витрат, що відображаються в кошторисі, з подальшим їх коригуванням на величину витрат, які не включені у виробничу собівартість продукції (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, позавиробничі ви­трати, відшкодування втрат від браку), зміну залишків ви­трат майбутніх періодів. Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва одержується виробнича собі­вартість товарної продукції. Саме вона разом із сумою по-завиробничих витрат становить повну собівартість товарної продукції. Собівартість реалізованої продукції обчислю­ється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.