17. Консультативна робота, її принципи та задачі.

Основною метою психолога, який проводить консультацію, є допомога клієнтові в усвідомленні його проблеми та в пошуку шляхів і способів її якнайскорішого розв'язання.

Ця мета передбачає виконання таких завдань:

По-перше, психолог має уважно вислухати клієнта. Важливість цього аспекту діяльності консультанта підкреслюється в усіх відомих працях із психологічного консультування. Максимально терпляче, з використанням спеціальних прийомів вислуховування клієнта не лише близько знайомить психолога з ним та його проблемою, а й допомагає клієнтові краще усвідомити свою ситуацію, йому полегшення і, в результаті, великою мірою визначає ефективність консультативної роботи.

По-друге, в процесі консультування психолог працює над розширенням уявлень клієнта про себе, свою конкретну життєву ситуацію, про навколишню дійсність. Саме таким шляхом здійснюється корекційний вплив психолога на клієнта, внаслідок чого останній починає по-новому бачити й оцінювати свою ситуацію, формулює альтернативні варіанти поведінки в ній.

По-третє, психолог проводить консультацію, і при цьому має на увазі, що його клієнт - здорова людина, яка відповідає за себе і свої стосунки з оточуючими людьми. Але досягти того, щоб сам клієнт узяв на себе відповідальність за те, що з ним відбувається, - нелегке завдання, оскільки клієнти психологічної консультації, як правило, звинувачують у своїх життєвих труднощах когось іншого.

Ефективність психоконсультативної роботи практичного психолога-консультанта багато в чому залежить від того, як він вирішує найважливіші завдання, як вислуховує клієнта й розширює його уявлення про себе і власну ситуацію. Дійсною проблемою багатьох людей, які звертаються за допомогою до психолога, є те, що вони практично не мають із ким поговорити відверто, розповісти усе, не криючись, що тривожить і турбує у складних життєвих ситуаціях.

Зупинимося на тлумаченні власне принципів психологічного консультування.

• Доброзичливе й безоцінне ставлення до клієнта;

• Орієнтація на норми й цінності клієнта;

• Заборона давати поради;

• Анонімність;

• Розмежування особистих і професійних стосунків;

• Залучення клієнта до процесу консультування;

• Прийняття клієнтом відповідальності за те, що з ним відбувається.

17. Психопрофілактична робота її особливості , напрямки.

Соціально-психологічна профілактика - це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку.

Важливо, що профілактика як психологічна допомога клієнту надається вже тоді, коли ще немає особливих труднощів та ускладнень у поведінці, житті та діяльності людини чи групи людей. Як правило, на основі моніторингу соціально-психологічних змін у житті суспільства, окремих його груп, особливостей та умов індивідуального розвитку людини прогнозують ті чи інші ускладнення і проводять попереджувальну роботу.

Психологічна профілактика, яка здійснюється у закладах освіти, передбачає:

а) відповідальність за дотримання в установі (дошкільний навчальний заклад, загальноосвітня школа, інтернат, дитячий будинок, ліцей, коледж тощо) психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку і формування особистості дитини на кожному віковому етапі;

б) своєчасне виявлення таких особливостей дитини, які можуть призвести до певних складнощів, відхилень у її інтелектуальному й емоційному розвитку, у поведінці й стосунках з дорослими та ровесниками;

в) попередження можливих ускладнень у зв’язку з переходом дітей до наступного вікового етапу розвитку.

Про психологічну профілактику йдеться тоді, коли психолог на основі своїх знань і досвіду здійснює сукупність заходів, спрямованих на попередження можливого неблагополуччя у психічному і особистісному розвитку дітей, створення психологічних умов, які найкраще впливають на такий розвиток. 

Отже, психопрофілактична робота спрямована не на розв'язання актуальних психологічних проблем, а на перспективу.

Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи, за З. Кісарчук, є:

• профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами;

• попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, що переживає кризові явища (економічні та політичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти тощо);

• психологічна підтримка найбільш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безробітні та ін.);

• робота з попередження розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані із сімейними проблемами;

• профілактика порушень у психічному та особистісному розвитку вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів;

• профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія) .

Ці напрямки реалізовуються всією системою соціально-психологічних та психологічних служб.