Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді до іспиту з дисципліни «Психологічна служба» для студентів спеціальності « Психологія»..docx
Скачиваний:
212
Добавлен:
17.01.2019
Размер:
216.85 Кб
Скачать
  1. Визначення шкільної зрілості чи готовності до шкільного навчання.

Шкільні зрілість - це досягнення такої міри в розвитку, коли дитина стає здатною брати участь у шкільному навчанні( вважає відомий чеський психолог Й.Шванцара.)

Готовність до навчання складається з певного рівня розвитку розумової діяльності, пізнавальних інтересів, готовності до довільної регуляції поведінки .

Саме довільність поведінки молодшого школяра є центральним моментом, що визначає її готовність до навчання, оскільки вона проявляється як в довільності пізнавальних процесів, так і в системі його відносин до дорослої (вчителю), одноліткам і самому собі. У цьому зв'язку характеристика готовності дитини до школи включає 3 аспекти: фізичний, спеціальний і психологічний.

Фізична готовність до навчання насамперед характеризує функціональні можливості дитини та стан її здоров'я. Оцінюючи стан здоров'я дітей при їх вступі до школи слід враховувати наступні показники: рівень фізичного і нервово-психічного розвитку; рівень функціонування основних систем організму; наявність або відсутність хронічних захворювань; ступінь опірності організму несприятливих впливів, а також ступінь соціального благополуччя дитини '. За сукупністю виявлених показників судять про стан здоров'я дітей.

Що стосується спеціального аспекту готовності, то під ним розуміється певний рівень вмілості дитини щодо читання, письма і рахунку. Психологічна готовність передбачає готовність інтелектуальну, особистісну і емоційно-вольову. Під інтелектуальною готовністю слід розуміти необхідний рівень розвитку деяких пізнавальних процесів. Є. І. Рогов вважає, що для всебічної оцінки інтелектуальної готовності до навчання необхідно оцінити: -ступінь диференційованості сприйняття, - аналітичне мислення (здатність встановлювати зв'язки між основними ознаками і явищами, здатність відтворити зразок), - наявність раціонального підходу до дійсності (послаблення ролі фантазії), - логічну (довільну) пам'ять, - розвиток тонких рухів руки і зорово-рухових координації, - оволодіння на слух розмовною мовою і здатність до розуміння і застосування символів, - інтерес до знань, процесу їх отримання за рахунок додаткових зусиль ".

Особистісна готовність передбачає певний рівень розвитку мотиваційної сфери (системи супідрядних мотивів поведінки). Потрібно оцінити, наскільки дитина здатна до довільної регуляції своєї діяльності і поведінки в цілому. Останній аспект психологічної готовності - це діагностика розвитку емоційно-вольової сфери, точніше рівня емоційної напруженості.

  1. Робота шкільного психолога з учнями 1го класу.

Початок навчання дитини в 1-му класі – складний і відповідальний етап у її житті.Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності- це й нові стосунки, нові контакти, нові обов’язки.Змінюэться соціальна позиція : був просто дитиною, став школярем.

Як відомо, більшість сучасних першокласників відрізняється різним ступенем соматичних, психосоматичних, невротичних негараздів, які, безумовно, роблять важким процес адаптації дитини до нового соціального статусу. Тому кожному учню необхідна підтримка й допомога "у входженні в шкільне життя", як з боку значущих дорослих — батьків, учителів, так і з боку шкільного психолога.

Процес адаптації викликає у дітей такі складнощі:

  • проблеми у спілкуванні з однолітками, учителями;

  • зниження самоконтролю;

  • емоційна збудженість;

  • тривожність;

  • симптоми соматичних захворювань;

  • недостачу уваги на уроках;

  • занурення в себе. 

Основна мета супроводу — формування у першокласників характеристик психологічно здорової особистості.

У психолого-педагогічній літературі визначають наступні основні характеристики психологічно здорової особистості: * прийняття себе, своїх позитивних якостей і недоліків; пізнання власної цінності й унікальності, своїх здібностей й можливостей; * прийняття інших людей, пізнання цінності і неповторності кожної людини; * добре розвинута рефлексія, уміння розпізнавати свої емоційні стани, мотиви поведінки; * стресостійкість, уміння знаходити власні ресурси в скрутному становищі.

    Мета діяльності практичного психолога:      Створити умови для адаптації першокласника до нової ситуації (тобто пристосовувати "школу до дитини, а не тільки дитину до школи").

    Завдання :

1.Розвиток співчуття, кращого розуміння себе та інших, розвиток уміння бути в злагоді з самим собою. 2.Пробудження самостійності в дитині. Створення можливостей для самовираження, рефлексії. 3.Навчання прийомів саморелаксації, зняття м'язового напруження, викликаного психічним. 4.Допомога дитині в усвідомленні свого "Я", підвищенні самооцінки, подоланні внутрішніх конфліктів, страхів, агресивних тенденцій, зменшенні тривожності. 5.Гармонізація міжособистістних стосунків у дитячому колективі.

    Методи:

1.Ігри за правилами: вербальні, рухливі, сюжетно-рольові. 2.Читання художніх творів. 3.Бесіди. 4.Розповіді дітей. 5.Імпровізації. 6.Вільне і тематичне малювання. 7.Тілесно орієнтовані вправи.