14. Охарактеризуйте поняття «легітимність влади», типології легітимності політичної влади

Легітимність влади – це добровільне визнання існуючої влади громадянами, довіра до неї з їх сторони, визнання її справедливою, прогресивною.

М. Вебер розробив типологію легітимності (панування), виділивши три основні її_типи:

1) традиційне напування, яке опирається на силу тра­дицій. Накази керівників є правомочними, оскільки відпові­дають звичаям та історичним прецендентам. Прикладом традиційного панування є моцаггхц;

2)харизматичне панування базується на особистій відданості людей, їх пере­конанні у надзвичайному дарі правителя.

3) легальне (раціональне) панування грунтується на підпорядкуванні усіх системі законів, які встановлюються та застосовуються у відповідності з конкретними постійними принципами.

Д. Істон виділяє такі різновиди легіимності:

1. ідеологічна легітимність опирається на ідеологічні принципи та переконання громадян у цінності політичного ладу як найкращого, що підкріплюється інтенсивною пропагандою. Прикладом Д. Істон називає колишній ( РСР;

2. структурна легітимінсіть опирається на прихильність громадян до механізму і норм політичного режиму. Як приклад - Великобританія з її демократичними традиціями парламентаризмом;

3. особистісна (персональна) легітимність опирається на віру громадян у особисті якості політичного лідера, його спроможність належно використовувати політичну владу. Вона базується па симпатії громадян до лідера, їх раціо­нальному розрахунку. Прикладом такого типу легітимності Д. Істон вважає США, де президент повинен володіти пер­сональною легітимністю.

Джерелами легітимації влади є:

• участь громадян в правлінні, що створює відчуття при­четності людей до політики, здійснюваної органами влади;

легітимізація шляхом адміністративної, економічної, військової, освітньої та іншої діяльності влади. Легітимність влади у цьому випадку залежить від ефективності такої діяльності;

• легітимізація шляхом застосування сили; чим нижчий рівень легітимності, тим сильніший примус.

15. Розкрийте поняття «політична еліта», проаналізуйте її структуру, функції, типології

Політична еліта – меншість суспільства, що являє собою достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену видатними психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере безпосередньо участь у затвердженні та здійсненні рішень, пов’язаними із використанням державної влади або здійснення впливу на неї.

• Типологія політичних еліт. У науковій літературі є чимало типологій політичних еліт, в основі яких є найріз­номанітніші ознаки та дослідницькі підходи. За способом формування еліт виділяються "відкриті''та "закриті" еліти. "Відкриті" еліти допускають спонтанний прихід нових членів; пріоритетною цінністю є найвищий професіоналізм у певній сфері діяльності. "Відкрита" еліта є публічною, її члени дбають про свою репутацію. Натомість "закриті" елі­ти регулюють мобільність своїх членів за допомогою спе­ціальних органів; поповнення нових членів відбувається по­вільно, критеріями добору найчастіше є відданість системі чи вождю.

Н. Макіавеллі, а вслід за ним й В. Парето, поділяли еліту залежно від форми здійснення влади - на прихильників відкритого насильства і тих, хто віддає перевагу гнучким методам. О. Копт вважав, що зі зміною типу суспільства, змінюється й тип еліти: еліта священиків, чаклунів, учених.

За способом приходу до влади еліти поділяються на легі­тимні та нелегітимні. Легітимними є еліти, які отримали вла­ду при добровільній підтримці мас, а нелегітимними - ті, що панують над більшістю з допомогою примусу, насильства.

За ідеологічними цінностями еліти бувають авторитарні, тоталітарні, демократичні, ліберальні. За видами політичної діяльності еліти поділяються на державну (адміністративну, депутатську), муніципальну, партійну та еліту громадських організацій. За основними сферами життєдіяльності суспіль­ства виділяються політична, економічна, соціальна, культур­на, релігійна еліти.

Функції політичної еліти:

-Стратегічна –її зміст полягає в розробці стратегії і тактики розвитку суспільства, визначенні політичної програми дій; проявляється в генеруванні нових ідей, що віддзеркалюють суспільні потреби в радикальних змінах;

-Комунікативна-передбачає ефективне відбиття в політичних програмах інтересів і потреб (політичних, економічних, правових та ін.) різних соціальних груп і верств населення і реалізацію їх в практичних діях, захисті соціальних цілей, ідеалів і цінностей;

-Інтегративна-її суть полягає у зміцненні стабільності суспільства, в запобіганні конфліктів, гострих протиріч, демократизації політичних структур, досягненні консенсусу, співпраці всіх сил в суспільстві;

-Організаторська-передбачає здійснення на практиці виробленого курсу, втілення політичних рішень в життя шляхом організації, мобілізації мас.

Види політичної еліти:

-Вища-включає в себе провідних політичних керівників і тих, хто займає високі посади в законодавчій, виконавчій і судовій гілках влади (безпосереднє оточення президента, прем’єр-міністра, спікера парламенту, керівники органів державної влади, провідних політичних партій, політичних фракцій в парламенті);

-Середня-формується з великої кількості виборних посадових осіб: парламентаріїв, сенаторів, депутатів, губернаторів, мерів, діячів різних політичних партій і суспільно-політичних рухів;

-Адміністративна-включає вищу верству державних службовців (чиновництва), які займають вищі позиції в міністерствах, департаментах та інших органів державного управління.