2. Охарактеризуйте: становлення і розвиток політології як науки і навчальної дисципліни, її обєкт, предмет, методи дослідження та функції.

Поняття «політологія» утворилося з двох грецьких слів-politike (державні справи) і logos (вчення).

Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватися в другій половині ХIX ст. У 1857 р. Ф. Лейбер починає читати цей курс у Колумбійському коледжі, в 1880 р. у цьому ж колежді створюється перша школа політичної науки, що поклало початок активному формуванню в США системи політологічних навчальних і наукових закладів. 1903 роком датується створення Американської асоціації політичних наук.

Політологія - це наука про політика, про закономірності і випадковості розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи і влади, про сутність, форми, методи діяльності суб’єктів політики.

Головне завданні політології як навчальної дисципліни -опрацювання і таке викладення загальнотеоретичного і практичного матеріалу, щоб відповідно до завдань політологічної підготовки спеціалістів будь-якого профілю, у доступній формі дати їм необхідний мінімум наукових політологічних знань.

Обєктом дослідження політології є сфера політики, політична дійсність, політичне життя особи й суспільства. Політична сфера вивчається й аналізується у поєднанні з особливостями її розвитку, функціонування, зв’язками з економічною та духовною сферами суспільства.

Предметом політології є конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які вивчаються політологами.

Як і будь-яка інша суспільствознавча наука, політологія оперує сукупністю категорій-загальними поняттями про політику, невіддільні від законів. Категорії є важливим інструментарієм пізнання політичного життя суспільства. Умовно їх можна поділити на чотири групи:

- загальні (політика, влада, демократія, свобода, менталітет тощо)

- структурні (політична система, політична організація, держава, політична партія, громадсько-політичний рух та ін.)

- функціонування (політична діяльність, політичний процес, політична боротьба, політичний конфлікт та ін.)

- розвитку (політична еволюція, політична революція, політична трансформація та ін.)

Політологія як суспільствознавча та навчальна дисцип­ліна виконує ряд теоретичних та практичних функцій.

Описова функція полягає у пошуку відповідей на запи­тання: якою насправді є політична дійсність? у чому її при­рода та специфіка? хто виступає суб'єктом політики?

Пояснювальна функція дозволяє знайти відповіді на запи­тання: чому певні факти політичної дійсності існують? чому ці факти мають саме такі властивості?

Інструментальна (технологічна) функція пов'язана з по­шуками відповідей на запитання щодо вибору форм і видів політичної дії з метою досягнення бажаного результату.

Іноваційна функція прагне надати прогнозам і висновкам максимальну наукову обгрунтованість і максимальну конт­рольовану форму.

Прогностична функція полягає у відповіді на запитання: якою буде політична дійсність у майбутньому або коли відбудуться певні події. Результатом цієї функції є поява прогнозних гіпотез. Велике значення мають дослідження комплексних політичних проблем, бо вони дають можливість створити цілісну картину майбутнього розвитку ос­новних сфер політичного життя, передбачити можливість настання негативних наслідків, спланувати шляхи і засоби оптимізації політичного керівництва й управління. В умо­вах сучасної української реальності зростає роль прогнозу­вання політичної поведінки соціальних суб'єктів та наслідків проведення політичних акцій.

Серед інших функцій політології - методологічна (охоп­лює способи, методи і принципи теоретичного дослідження політики і практичної реалізації набутих знань), світогляд­на (утверджує цінності, ідеали, норми, які характеризують цивілізовану політичну систему, політичну культуру соці­альних суб'єктів), функція політичної соціалізації (забезпе­чує процес включення людини в політичну сферу життя сус­пільства і формування певного типу політичної культури).

Прикладна (управлінська) функція розробляє критерії ефективності діяльності парламенту, партій, рухів, лідерів, забезпечує провідною інформацією про стан справ і знання засобів ефективного впливу.

Нормативна функція проявляється в регламентації відно­син між суб'єктами політичного життя.

Основні методи політології

1) Історичний «полягає у вивченні політичних процесів, явищ, політичних систем в історичному плані з точки зору їх історичного взаємозв’язку та розвитку»

2) Інституційний «вивчення інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність (держави, партій, рухів, обєднань тощо.)

3) Соціальний «сприяє зясуванню соціальної зумовленості політичних явищ і процесів, зокрема , впливу на політичну систему економічних відносин, соціальної структури, моралі, культури, релілії.»

4) Емпіричний «досліджує політичну діяльність шляхом спостереження, експкркменту, сфокусованого групового інтерв’ю, аналізу документів, анкетування і т.п.»

5) Системний «забезпечує цілісне сприйняття об’єкта, дослідження і всебічний аналіз

зв’язків між окремими його елементами в межах цілого.»

6) Структурно-функціональний «передбачає розчленування політичного явища на складові частини з подальшим аналізом вивчення їх ролі для суспільства, соціальних змін індивідів.»

7) Соціально-психологічний «орієнтує на вивчення поведінки груп, класів, мас іх особистостей, що виконують будь-яку політичну діяльність, спрямовану на досягнення тієї чи іншої політичної системи.»

8) Порівняльний «зіставлення однотипних політичних явищ (політичних режимів, державного устрою тощо.), різних способів реалізації одних й тих самих політичних функцій, політичних рішень і т.д. Дає можливість встановити спільні і відмінні риси політичного життя різних епох, народів, країн. »

9) Політичного моделювання «припускає оперативну оцінку передбачуваного розвитку політичних подій, на основі яких можна прийняти ефективні рішення.»

10) Антропологічний «вивчення зумовленості політики, не соціальними чинниками, а природою людського роду.»