58. Охарактеризуйте форму державного правління, державно-територіального устрою в сучасній Україні згідно Конституції України

Конституція України у ст. 5 встановлює, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Таким чином, влада народу, як цілісна і єдина за своїм змістом влада, реалізується через її законодавчу, виконавчу і судову гілки (ст. 6). Формулювання ст. 6 Конституції, яке наголошує, що “державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову”, по суті, встановлює баланс влад, який означає, що кожна з гілок влади має рівний щодо будь-якої іншої правовий статус і водночас є самостійною у процесі їх взаємодії.

Загальні засади поділу функцій влади, проголошені у ст. 6 Конституції України, реалізуються і конкретизуються в її нормах, які визначають статус і компетенцію Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та судів.

Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

59.Проаналізуйте причини, зміст і наслідки політичної реформи в сучасній Україні

З огляду на зміни, внесені до Конституції згідно із Законом України № 2222-IV (2222-15) від 8 грудня 2004 року, доконечно змінюються роль, місце та значення політичних партій у процесах державотворення, формування та реалізації політики. Завдяки запровадженню пропорційної системи виборів до парламенту та органів місцевого самоврядування політичні партії отримали потенційні можливості впливати на перебіг політичних процесів майже в усій вертикалі влади. Це стосується насамперед питань кадрових та спроможності впливати на формування державної і місцевої політики. Так, стаття 83 Конституції України визначає, що у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України вносить Президентові України пропозиції щодо кандидатури прем'єр-міністра України, а також щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Також Верховна Рада України, згідно зі статтею 85 Основного Закону, має право на прийняття законів, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів України тощо.

З огляду на збільшення обсягу повноважень та посилення впливу на уряд політичні партії і блоки у ВР, які складають політичну більшість, є відповідальними за процес формування та реалізації політики в усіх сферах суспільного, політичного, економічного життя.

Як це не прикро, але такі конституційні зміни сталися на тлі відсутності законодавства, яке б чітко окреслювало обсяги повноважень Кабінету Міністрів, інших органів центральної виконавчої влади, Президента України. Відтак поточні політичні трансформації в Україні проходять достатньо конфліктно. Зокрема каменями спотикання виявилися взаємини між гілками влади, різне трактування сфер повноважень інститутів влади у визначенні зовнішньополітичного курсу, розв’язанні кадрових питань тощо. Політична реформа та запровадження пропорційної системи виборів до українського парламенту й органів місцевого самоврядування змінили роль та місце політичних партій як суб’єктів справляння політичного впливу на процеси формування, реалізацію, імплементацію політики.