8. Проаналізуйте особливості становлення та розвитку політичної думки в Україні.

Найважливішими передумовами формування політичної думки на українських теренах були такі: перехід українського суспільства від докласової фази розвитку до стадії станово-класовий устрій;- інституціоналізація політичної системи українського суспільства феодального типу -; поширення давньої писемності, освіти, наукових знань, прихід християнства та його запровадження як офіційної релігійної доктрини Київської Русі; синтез орієнтальних (східно-візантійських) та окцидентальних західноєвропейських культурних цінностей.

Основні етапи політичної думки:

Політична думка Київської держави: (особливості) розвивалась під впливом політико-правової думки Візантії у концепціях «богоугодного володаря» («династичного панування») та концепції князівського одновладдя. Представники: Феодосій, Іларіон; Смолятич;

Політична думка 13-14 ст.: формування центрів східнослов’янської державності : північно-східного( Московська держава) і південно-західного (галицько-Волинська держава). Представники: Котермак-Дрогобич, Оріховський;

Політична думка за умов наступу шляхетської Польщі: виникнення політичної і культурно-освітньої української літератури; перша мала містично-аскетичний зміст, друга – будила політичну свідомість. Представники: Вишенський, Смотрицький, Зизанії, Копистенський;

Політичні концепції у Києво-Могилянській академії: синтез традиціоналізму і новаторства покладений в основу відновлення української державності. Конституція Пилипа Орлика підтвердила демократичний устрій держави. Представники: Могила, Гізель, Яворський, Прокопович, Сковорода;

Політична думка у 19 ст.: початок національного відродження в програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства. Розробка широкої політичної та соціально-політичної програми боротьби за визволення українського народу. Відмова від культурно-територіальної, культурно-національної автономії, слов’янської федерації і федерації з Росією. «Україна для українців» (гасло). Представники: Костомаров, Драгоманов, Франко, Бачинський, Міхновський, Грушевський, Левицький.

Політична думка 20ст.: Підвищення рівня національної політичної свідомості та боротьба за національне відродження і державність, входження до унітарної радянської держави, укладання військово-господарського союзу з Росією, перетворення союзу на договірну федерацію тощо. Представники: Грушевський, Винниченко, Христюк, Бандера; Липа, Стецько.

9. Проаналіз. Політ.Концепції українських мислителів 20 ст.

ПЕТРО МОГИЛА. Орієнтувався на угоду з Польщею в політ. Питаннях, однак ставив завдання піднести роль православної церкви в житті людей.

ОРЛИК.Гетманське правління обмежене генеральною радою, Україна вільна, конституція пройнята ліберально-демократичним духом.

СКОВОРОДА. Політична свобода – найвище досягнення, праця є основою життя і рушієм розвитку суспільства.

КМТ (Кирило-Меф. Товариство). Костомаров, Куліш. Створення слов’янської демократичної федерації на чолі з У.+ Росія, Польща, Чехія, Сербія, Болгарія. Законодавча влада – двопалатному сейму, виконавча – президенту. Здійснити це малось шляхом реформ.

ШЕВЧЕНКО. Повалення самодержавства і звільнення селянства.

ГРУШЕВСЬКИЙ. існують дві "руських" народності - українсько-руська й великоруська. Київська держава були творенням українсько-руської народності, а володимиро-московська держава - великоруської. Київська Русь була першою формою української державності, слугувала обгрунтуванню боротьби українського народу за власну державність як такого, що здавна її мав. У питанні про форму української державності погляди М. Грушевського зазнали певної еволюції - від ідеї федеративних форм до ідеї національної незалежності. Спочатку він виступав за національно-культурну автономію України у складі Росії, Жовтнева революція змінили погляди М. Грушевського. Він перейшов до ідеї національної незалежності й суверенітету України, свідченням чого став прийнятий очолюваною ним Українською Центральною Радою.

ЛИПИНСЬКИЙ. Українська держава в майбутньому має бути назалежною монархією спадкового характеру з обов’язковою передачею успадкованої гетьманської влади. В Україні гетьман повинен уособлювати державу і виступати своєрідним «національним прапором», найвищим символом держави. Влада гетьмана спирається на традиції, які були започатковані ще Б. Хмельницьким. існування інституту гетьманства в Україні дає можливість об’єднатися і співпрацювати в ім’я добробуту держави різним політичним угрупованням. уважав формування нації явищем, похідним від державності й обстоював думку, що лише через свою державу і безпосередньо в державі вона формується.

ДОНЦОВ. ідея про засадну відмінність націоналістичного світогляду від ідеалів європейського Просвітництва взагалі та його похідних у вигляді позитивізму, наукового соціалізму, наукового матеріалізму тощо. Донцов піддає жорстокій критиці майже всіх відомих українських демократів. Націоналізм Донцов розглядав як світогляд, що є стимулом усіх людських починань і встановлює взаємини між усіма суб’єктами. Проголошуючи головним чинником діяльності людини вольовий аспект людської психіки, він підносить до рівня абсолютних людських цінностей ірраціоналізм, експансію, насильництво і фанатизм. Центральною тезою ідеології чинного, або інтегрального націоналізму Д. Донцова було поняття волі, яке в нього випливало з ніцшеанської концепції «волі до влади». МІХНОВСЬКИЙ. Об’днання з усіма нац.. меншинами, залученя всіх до створення У. держави.