16. Згинання та розвальцьовування труб.

Труби згинають по дузі різного радіуса або іншій кривій під різно­манітними кутами і в різних площинах. Труби згинають ручним способом, у гарячому і холодному стані, з наповнювачами і без них. Спосіб згинання залежить від діаметра і матеріалу труби, значення кута згину.

При згинанні труб слід дотримуватися таких умов:

- ретельно слідкувати за рівномірністю витягування зовнішньої стінки і посадки внутрішньої стінки труби;

- трубу згинати плавно, без ривків; складки, що з'явилися, випрям­ляти молотком;

- для уникнення розриву не можна згинати трубу і випрямляти складки, якщо труба прохолола до світло-вишневого кольору (800 °С), тому труби великих діаметрів згинають з багаторазовим нагріванням;

- після перевірки труби шаблоном видаляють пробки, висипають пісок і обрізують кінці за шаблоном, потім очищають і промивають трубу зсередини.

Розвальцьовування (вальцювання) труб полягає у розширенні (розкатуванні) кінців труб зсередини спеціальним інстру­ментом (вальцівкою). Для цього інструмент затискують у слюсарних лещатах. Трубу встановлюють у відповідний її діаметру отвір (загар­тована втулка), а потім ударами молотком по оправці розвальцьову­ють кінець труби до потрібних розмірів. Кінці труб діаметром більш як 18 мм розвальцьовують за допомогою спеціальної вальцівки, що має стальний стержень, на одному кінці якого є конус, а на іншому — квадратна головка. Стержень уміщено в корпус, всередині якого розміщені ролики, що мають невелику конусність. Найпродуктивнішим є вальцювання на спеціальних вальцювальних машинах і подібних механізмах.

17. Дефекти та охорона праці при згинання металу.

Дефекти. При згинанні металу дефектами найчастіше є скісні згини та механічні пошкодження обробленої поверхні як результат непра­вильного розмічання або закріплення деталі в лещатах вище чи нижче розмічальної лінії, а також неправильного нанесення ударів. Правильно зігнутими вважаються труби, що не мають вм'ятин, випинів і складок.

При згинанні треба дотримуватися таких вимог безпеки:

• заготовку закріплювати в лещатах або інших пристроях міц­но;

• працювати лише на справному обладнанні;

• роботу викону­вати обережно, щоб не пошкодити пальці рук;

• працювати у рукавицях і в застібнутих халатах.

18. Рубання металу, інструменти для процесу.

Рубанням називається слюсарна операція, коли за допомогою різального (зубила, крейцмейселя та інших) та ударного (слюсарний молоток) інструмента з поверхні заготовки (деталі) видаляють зай­вий шар металу або розрубують заготовку на частини.

Заготовку перед рубанням закріплюють у лещатах. Великі заго­товки рубають на плиті або ковадлі, а дуже великі — там, де вони знаходяться. Залежно від призначення оброблюваної деталі рубання може бути чистовим або чорновим. У першому випадку зубилом за один робочий хід знімають шар металу завтовшки від 0,5 до 1 мм, у другому — від 1,5 до 2 мм. Точність обробки, що досягається при рубанні, стано­вить 0,4... 1 мм.

Слюсарне зубило — стальний-стержень, виготовлений з інструментальної вуглецевої або легованої сталі (У7А, У8А, 7ХФ, 8ХФ). Зубило має три частини: робочу, серед­ню та ударну. Робоча частина зубила має вигляд стержня з клиновидною різальною частиною (лезом) на кінці, загостреною під певним кутом. Ударна частина (бойок) звужена догори, вершина її заокруглена. За середню частину зубило тримають під час рубан­ня. Кут загострення вибирають залежно від твердості оброблюваного металу.

Рекомендовані кути загострення зубила для рубання деяких матеріалів, град: Тверді матеріали (тверда сталь, бронза, чавун) - 70⁰; Матеріали середньої твердості (сталь) - 60⁰; М'які матеріали (латунь, мідь, титанові сплави) - 45⁰;Алюмінієві сплави - 35⁰.

Зубило виготовляють завдовжки 100, 125, 160, 200 мм, ширина робо­чої частини відповідно дорівнює 5, 10, 16 і 20 мм. Робочу частину зубила на довжині 0,3...0,5 загартовують і відпускають. Після термічної об­робки твердість різальної кромки має бути 53...59 НRС, а бойка — 35...45 НRС

Крейцмейсель відрізня­ється від зубила різальною кромкою. Він при­значений для вирубування вузьких канавок, шпонкових пазів тощо.Для вирубування про­фільних канавок — півкруглих, двогранних та ін­ших — застосовують спе­ціальні крейцмейселі, які називаються канавками; вони відрізняються від крейцмейселя лише формою рі­зальної кромки.

Після загострювання зу­била чи крейцмейселя з різальних кромок знімають задирки. Кут за­гострення перевіряють шаблоном — пластинками з кутовими вирізами 70⁰, 60⁰, 45⁰ і 35° .

Слюсарний молоток — це інструмент для ударних робіт. Він має ударник і рукоятку. Молотки виготовляють двох типів: з квадрат­ним і круглим бойками. Основною характеристикою молотка є його маса

Слюсарні молотки з круглим бойком виготовляють шести номерів. Мо­лотки № 1 масою 200 г рекомендується застосовувати для інструмен­тальних робіт, а також для розмічання і випрямляння; молотки №2 (400 г), № 3 (500 г) і № 4 (600 г) — для слюсарних робіт; молотки № 5 (800 г) і № 6 (1000 г) застосовують рідко (при ремонтних робо­тах).

Слюсарні молотки з квадратним бойком виготовляють восьми номерів: № 1 (50 г), № 2 (100 г). № 3 (200 г) для слюсарно-інструментальних робіт; № 4 (400 г), № 5 (500 г) і № 6 (600 г) —для слюсарних робіт: рубання, згинання, клепання та ін.; № 7 (800 г) і № 8 (1000 г) застосовують рідко (при виконанні ремонт­них робіт). Для важких робіт застосовують молотки масою 4...16 кг, які називаються кувалдами.

Протилежний бойку кінець молотка називається носком. Носок має клиноподібну форму, заокруглену на кінці. Носком користуються при випрямлянні, розклинуванні тощо. Бойком наносять удари по зубилу або крейцмейселю. Робочі частини молотка (бойок квадратної чи клиноподібної форми) термічно обробляють до твердості 49...56НРХ_е.

Рукоятку молотка виготовляють з твердої деревини ( горо­бина, дуб, клен, граб, ясен, береза) або із синтетичних матеріалів. Ру­коятка має овальний переріз; вільний її кінець у 1,5 рази товще кінця, на якому насаджено ударник.

При виготовленні виробів з тонкої листової сталі, застосовують дерев'яні молотки — киянки , які бу­вають з круглим або прямокутним ударником.

Ручне рубання при можливості замінюють обробкою на металооб­робних верстатах (стругання, фрезерування), обробкою за допомогою абразивних інструментів, ручних механізованих інструментів і при­строїв.