44. Загальна характеристика паяння: види припоїв та флюсів, види паяльників, види паяльних швів, безпека праці.

Паяння — це процес виготовлення нероз'ємного з'єднання матеріалів з нагріванням нижче температури їх автономного плавлення. Якість, міцність та експлуатаційна надійність паяного з'єднання в першу чергу залежать від правильного вибору припою. Не всі метали і сплави можуть бути припоями.

Припої повинні мати такі властивості: температуру плавлення нижчу за температуру плавлення матеріа­лів; у розплавленому стані добре змочувати матеріал; забезпечувати достатньо високі зчіплюваність, міцність, пластич­ність і герметичність паяного з'єднання; мати коефіцієнт термічного розширення.

Легкоплавкі припої. Різні кількісні співвідношення олова зі свинцем визначають властивості припоїв. Олов'яно-свинцеві припої порівняно з іншими мають високу змо­чувальну здатність, хороший опір корозії.

Тугоплавкі припої — це тугоплавкі метали та сплави. З них широко застосовують мідно-цинкові та срібні.

З підвищенням температури швидкість окислення повер­хонь деталей, що паяються, значно зростає, в результаті чого припій не пристає до деталі. Для видалення оксиду застосовують хімічні ре­човини, які називаються флюсами.

Флюси для м'яких припоїв. До цих флюсів належать хлористий цинк, нашатир, каніфоль, паяльні пасти.

Флюси для твердих припоїв. До цих флюсів належать бура, борна кислота та деякі інші речовини.

Основним інструментом для паяння є паяльник. За способом нагрівання паяльники поділяють на три групи: — періодич­ного підігрівання, безперервного підігрівання газом або рідким паль­ним та електричні.

Види паяних швів. Залежно від вимог, які ставляться до виробів, що паяються, шви поділяють на три групи: міцні, щільні, щільноміцні.

Техніка безпеки при паяні:

• робоче місце паяльщика має бути обладнане місцевою вентиля­цією;

• не допускається робота у загазованих приміщеннях;

• після роботи і перед споживанням їжі треба ретельно ви­мити руки з милом;

• хімікати слід засипати обережно, малими порціями,

• сірчану кислоту слід зберігати у скляних бутлях з притертими пробками;

• користуватися можна тільки розведеною кислотою;

• при нагріванні паяльника слід дотримуватися загальних правил безпеки поводження з джерелами нагрівання;

• у електричного паяльника рукоятка має бути сухою і не прово­дити струму.

45. Правила складання маршрутних карток.

При розробці технологічного процесу робиться скорочений опис всіх технологічних операцій в послідовності їх виконання без зазначення переходів і технологічних режимів. При розробці технологічному процесу оформлюється масшрутна картка відповідно до ГОСТ 3.1105 – 74. При складані масшруту обробки деталей слід враховувати наступні правила:

- операції повині бути однаковими за трудомісткісю;

- кожна наступна операція повина зменшувати похибки і покращувати якість поверхні;

- в першу чергу потрібно обробляти поверхю, яка буде служити технологічною базою для

подальших операцій;

- з метою своєчасного виявлення браку по раковинам та інших дефектів необхідно передбачити

першочергову обробку поверхонь, де дефекти не допустимі;

- обробку складних поверхонь, які потребують особливого налагодження верстату, необхідно

відокремлювати в самостійні операції;

- чорнову та чистову обробку заготовок зі значними припусками необхідно виділяти в окремі

операції;

- оздоблювальні операції виконувати в самому кінці технологічного процесу;

- отвори необхідно свердлити наприкінці тенологічного процесу, за винятком тих випадків, коли

вони служать базами для установки;

- обробку поверхонь з точним розташуванням потрібно по можливості об’єднувти в одну операцію і

виконувати за одне закріплення заготовки;

- обробку ступінчатих поверхонь виконувати в послідовності, при якій загальна довжина робочих

рухів різального інструменту буде найменшою;

- при обробці отворів потрібно уникати об’єднання в одній операції таких переходів, як свердління

та розточування отворів;

- послідовність обробки повинна забезпечувати необхідну якість виготовлення деталі;

- при визначені послідовності виконання чорнових і чистових операцій, необхідно враховувати, що

виконання їх на одних і тих самих верстатах приводить до зниження точності обробки внаслідок

підвищеного зносу верстату на чорнових операціях;

- якщо деталь зазнає термічної обробки, то механічна обробка поділяться на дві частини: до

термічної обробки та після неї;

- технічний контроль проводиться після тих етапів обробки, де ймовірна підвищена кількість браку,

передскладальними операціями, що вимагають значних затрат, після закінчення циклу, а також в

кінці обробки деталі.

26