3.Становлення багатопартійності в Україні. Партійна й виборча системи в Україні.

На початок 1996 р. в Україні було зареєстровано 37 партій, а станом на вересень 2001 р. - більш як 120. Щоправда, реальна кількість політичних партій с дещо меншою, оскільки деякі з них припинили своє існування або об'єдналися з іншими партіями.

На сьогодні найчисленнішими і найвпливовішими політичними партіями України є Народний Союз "Наша Україна", Партія регіонів, "Батьківщина", Народна партія (до 2005 року Аграрна партія) Володимира Литвина, Комуністична пртія України, Соціал-демократична партія (об'єднана), Соціалістична партія України. Протягом часу втратили свє значення Народно-демократична партія, Партія зелених, обидва Рухи.

4.Громадські організації та рухи

Громадсько-політичні організації - це об'єднання громадян, котрі виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, упорядковують суспільне життя, мають статут і характеризуються чіткою структурою. За видами діяльності громадські організації поділяються на такі групи (за В. Бебиком): - професійні; - економічні (спілки підприємців, кооператорів, селян та ін.); - конфесійні (православні, католицькі, мусульманські та ін.); - культурологічні (товариства української, російської, європейської мов та ін.); - просвітницькі (товариство "Просвіта"); - спортивні, туристичні, тверезості, здоров'я тощо; - наукові, науково-технічні (спілки викладачів, науковців, інженерів, спеціалізовані академії наук); - оборонні (ТСОУ, аероклуби, мотоклуби); - національні (товариства російської, єврейської, польської культури та ін.); - екологічні ("Зелений світ" та ін.). Уся розмаїтість форм громадських об'єднань може бути інтерпретована через поняття "групи інтересів". Групами інтересів називають добровільні об'єднання людей із формальною структурою, у яких особисті вимоги поєднуються з матеріальною, духовною суспільною вигодою і котрі виражають себе всередині своєї організації або через співробітництво і впливи контактують з іншими групами та політичними інститутами. Тому групи інтересів, які чинять тиск на органи державної влади для законодавчого чи адміністративного забезпечення своїх інтересів, називають групами тиску або лобі (англ. lobby - колуари, вестибюль). Функції організацій: 1) представництво й захист групових інтересів; 2) суспільної активізації; 3) формування громадської думки; 4) підбір і підготовка кадрів; 5) виховна; 6) інформаційна. Громадсько-політичні рухи - масові об'єднання громадян і організацій соціально-політичних орієнтацій, що структурно не оформлені, діяльність яких, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань. Після розв'язання першочергових завдань вони або розпада-ються, або консолідуються в нові політичні партії чи громадські організації. Громадсько-політичні рухи можна класифікувати таким чином: а) політичні (антифашистські, антирасові чи національної дискримінації); б) соціальні (проти безробіття, за безкоштовну освіту, охорону здоров'я); в) нові (антивоєнні, екологічні, феміністичні, тендерні). До класифікації політичних рухів можна застосувати типологію, яку запропонував американський політолог Е. Гідденс: 1) трансформаційні - спрямовані на радикальні зміни в суспільстві; 2) реформаційні - пов'язані з певними перетвореннями лише деяких аспектів суспільного життя; 3) рухи порятунку - звільнення людей від шляхів, які розцінюються як гріховні; 4) альтернативні - спрямовані на досягнення часткових індивідуальних змін. Більшість політологів розрізняють в Україні кілька груп різнотипових громадських об'єднань: 1. За спонукальними мотивами виникнення: а) соціально усвідомлені (спілки ветеранів, студентської молоді); б) ціннісно орієнтовані (товариство "Прсвіта", спілка "Чорнобиль"); в) традиціоналістичні (релігійні). 2. Залежно від цілей: а) соціальні; б) політичні; в) культурні. 3. За характером діяльності: а) пізнавальні; б) творчі; в) опозиційні; г) спонукальні; ґ) національні. 4. За сферою поширення: а) міжнародні; б) загальноукраїнські; в) міжрегіональні; г) регіональні; ґ) місцеві. Отже, громадсько-політичні організації і рухи є: - однією з форм реалізації самоврядування та суспільних зв'язків; - індикатором демократичності політичної системи й режиму; - відображенням рівня політичної свідомості й культури; - засобом упорядкування суспільно-політичного життя; - особливою формою реалізації суспільних інтересів.