2. Міжнародні відносини.

Міжнародні відносини - це система економічних, політичних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних зв'язків і відносин між основними суб’єктами світового співтовариства, до яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи, організації. Види міжнародних відносин:

• за сферами суспільного життя - економічні, політичні, воєнно-стратегічні, культурні, ідеологічні;

• на основі взаємодіючих суб’єктів - міждержавні, між партійні, відносини між різними неурядовими асоціаціями, приватні та ін.

Шляхи регулювання міжнародних відносин:

• Дєідеологізація міжнародних відносин - це їх звільнення від ідеологічних забобонів, які десятиріччя розділяли народи і держави на два ворогуючі табори.

• Перехід від конфронтації до партнерства і співпраці.

• Розосередження влади в світовій політиці (див. 18.2.), тобто поступовий перехід цієї влади з рук однієї-двох «сверхдержав» в руки більш широкого круга країн.

• Демократизація і гуманізація світової політики.

3. Глобальні проблеми сучасності

Глобальними проблемами називають ті, які мають загальнолюдський характер, зачіпають інтереси людства в цілому і кожної окремої людини практично в будь-якій точці планети.

Всі глобальні проблеми сучасності можна звести до трьох основних груп:

1. Проблеми економічного і політичної взаємодії держав:

а) проблема запобігання світової термоядерної катастрофи та створення сприятливих умов для соціального прогресу всіх країн і народів;

б) проблема подолання технологічної та економічної відсталості країн, що розвиваються і встановлення нового міжнародного порядку.

2. Проблеми взаємодії суспільства і природи:

а) запобігання катастрофічного забруднення навколишнього середовища;

б) забезпечення людства необхідними природними ресурсами (сировиною, енергією, продовольством);

в) освоєння світового океану та космічного простору.

3. Проблеми взаємовідносин людей і суспільства:

а) проблема зростання народонаселення;

б) проблема охорони і зміцнення здоров'я людей;

в) проблеми освіти і культурного зростання.

4. Основні принципи та геополітичні акценти зовнішньої політики України.

Україна стала субєктом міжнародної політики після проголошення Акта про незалежність 24 серпня 1994 р. Зовнішня політика України базується на загальновизнаних принципах міжнародного права.

Геополітичні акценти зовнішньої політики України такі:

•  Україна – європейська держава, тому вона повинна зміцнювати, розширювати всебічні звязки, відносини із державами Європи.

•  Україна – колишня республіка колишнього СРСР, була тісно повязана з усіма його колишніми республіками, що потребує збереження та подальшого розвитку взаємовигідних відносин з ними.

•  Україна – морська держава, що зумовлює необхідність розвитку взаємовигідних відносин із країнами Чорноморського та Середземноморського басейнів.

•  Україна не може забезпечити себе власними сировинними ресурсами (нафта, вугілля, золото, діаманти та ін.). Це примушує закуповувати їх за кордоном – у Росії, Туркменії, Ірані та ін.

Національні інтереси України такі:

•  гарантування суверенітету держави;

•  підтримання територіальної цілісності і непорушності кордонів;

•  досягнення безпеки в усіх її вимірах: військово-політичному, економічному тощо;

•  подолання економічної кризи;

•  створення правової демократичної держави;

•  забезпечення національної згоди;

•  політичної і соціальної стабільності, гарантій прав людини;

•  налагодження добросусідських відносин з країнами близького і далекого зарубіжжя;

Центральним напрямком є плідна робота в Організації Обєднаних Націй і її спеціалізованих установах.

Другий напрямок – зовнішньополітична дипломатична діяльність. Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, не втручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.

Третім напрямком зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за виключенням країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада.

Четвертий напрямок – участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу.

П’ятий напрямок – збереження та подальше зміцнення добросусідських відносин з колишніми республіками СРСР та участь у вирішенні складних та невідкладних військово-політичних проблем.