Тема 4 . Влада як суспільне явище

1. Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.

Влада – 1) спроможність, право, можливість суб’єкта політики нав’язувати власну волю, розпоряджатися іншими людьми, суспільними групами за допомогою закону, авторитету, насильства, примусу тощо; 2) система керівних (державних) органі

Основні концепції:

Біжевіористська (bihavior – поведінка) – влада як певний тип поведінки, заснований на можливості зміни поведінки інших людей.

Інструменталістська – влада як можливість використання певних засобів, зокрема насильства.

Телелогічна – влада як особливі відносини тим, хто управляє, і тим, хто підпорядковується.

Конфліктологічна – влада як можливість прийняття рішень, які регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

Реляціоністська (relation – відносини) – влада як міжособистісні стосунки, які дають змогу одному індивідові змінювати поведінку іншого.

Джерела влади:

авторитет, харизма, сила, престиж, закон, багатство, знання, інтерес

Суб’єкти влади:

політичні інститути, еліта, лідери

Об’єкти влади: суспільство, клас, етнос, група, індивід

Структура влади

Функції влади:

панування, керування, регуляція, контроль, управління, координація, організація, мобілізація

Ресурси влади:

насильство, примус, переконання, заохочення, право, традиції,

страх, міфи

За суб’єктами:

• автократична

• олігархічна

• самоуправлінська

За функціями органів:

• законодавча

• виконавча

• судова

Влада

За рівнем поширення:

• мегавлада (ООН, НАТО)

• макровлада

• мезовлада

• мікровлада

За способами взаємодії:

• авторитарна

• тоталітарна

• демократична

За сферами проявами:

• державна

• політична

• партійна

• профспілкова

• армійська

• духовна

• сімейна та інші

Ресурси влади:

• економічні (розвиток матеріальної і технічної бази суспільства, упорядкованість грошової системи, вигідне географічне положення, багато корисних копалин, розвинена технологічна основа виробництва, кваліфікована робоча сила та інші);

• політичні ( розвинені політичні партії, відпрацьований державний механізм, підготовлений апарат управління, політичні традиції, наявність політичних лідерів, розвинена політична теорія, політична культура мас і політичних структур);

• соціальні (соціально – структуроване суспільство, посадової упорядкованості, утвердження престижності професії та інші);

• силові ресурси (армія, міліція, служба безпеки, суд, прокуратура, в’язниці та ін.);

• інформаційні (володіння світовою регіональною та місцевою інформацією, розвиток електронних технологій, засобів масової інформації та ін.);

• демографічні (фізичне і розумово здорове населення, відсутність різкої вікової дисгармонії, усталеність демографічних відносин та ін.);

• культурні (наявність освіченого населення, швидкі темпи поширення знань, доступність освіти і культури для широких мас, наявність сучасних політичних знань і можливість їх освоєння та ін.);

• правові (наявність правових цінностей, розвинена механізми правотворчості, право захисту і правозастосування, висока правова культура населення та ін.);

• суб’єктивні (політична свідомість, компетентність, організованість, наявність політичної волі, вміння приймати рішення і брати на себе відповідальність за вчинені дії, далекоглядність, рішучість).