4.Суть та роль політичного лідерства в суспільстві. Типи лідерства.

Лідер (англ. leader - ведучий) - провідний, авторитетний член організації або групи, особистий вплив якого дозволяє йому відігравати суттєву роль у політичних процесах. Лідерство - це не просто той чи інший лідер, не їх сума, а соціальна інституція. Лідерство є багатоаспектним явищем. Політолог Даунтон вважає, що лідерство передбачає перш за все вплив на інших людей. Однак це не будь-який вплив, а такий, для якого характерна така специфіка: - по-перше, необхідно, щоб вплив був постійним; - по-друге, керівний вплив лідера має розповсюджуватися на всю групу (організацію, суспільство); - по-третє, політичний лідер має пріоритетний вплив; - по-четверте, вплив лідера опирається не на силу, а на авторитет або визнання правомірності керівництва. Політичне лідерство відрізняється від лідерства інших типів, тобто має свої особливості (за Є. Мелешкіною): 1. Політичним лідером може стати людина, яка не має певних особистісних рис, але займає посаду, пов'язану з доступом до владних ресурсів і механізмів їх реалізації. 2. Політичне лідерство, зазвичай, вирізняє опосередкований характер. Це - "дистанційне" лідерство, при якому відносини між лідером і масами складаються як опосередковані, тобто за допомогою ЗМІ, різних громадських організацій тощо. 3. Багаторольовий характер політичного лідерства, заснований на необхідності відповідати різним рольовим очікуванням: оточення, політичні партії, адміністративний апарат, населення країни в цілому. 4. Політичне лідерство відрізняється корпоративним характером. Це пов'язано з тим, що значну роботу виконує не він сам, а інші, наприклад, його найближче оточення, адміністративний апарат. 5. Функціональна й соціально-групова природа політичного лідерства обумовлена тим, що "політичним лідером" може бути особа і група осіб. Наприклад, для СРСР було характерне формальне колективне лідерство (політбюро, президія). Функції політичного лідера (за І. Дзюбком): - об'єднання громадян, суспільства навколо спільних цінностей і завдань; - пошук і прийняття оптимальних політичних рішень; - соціальний патронаж, підтримка суспільного порядку; - налагодження політичного контакту та взаємодії влади й населення; - мобілізація мас на реалізацію політичних цілей; - легітимація суспільно-політичного ладу. Типологія політичних лідерів визначається за такими характеристиками: - ставленням лідера до підлеглих: авторитарні, демократичні, відсторонені; - масштабами лідерства: загальнонаціональні, певного класу, соціальної групи, регіону; - стилем лідерства: прапороносець, послідовник, торговець, пожежник, актор (демагог); - ставленням до існуючої політичної системи: функціональний, дисфункціональний, конформіст, нонконформіст; - соціальною природою авторитету: традиційний, бюрократичний (раціонально-легальний), харизматичний. Для України можна визначити такі типи політичного лідерства: 1) "уступаючий" лідер, тобто такий, що намагається зберегти колишню політичну систему (його можна назвати ще консервативним); 2) "інверсійний" лідер, якого визнають і сприймають не стільки за наявність у нього відповідних особистих заслуг, скільки завдяки переслідуванням владою; 3) легітимний лідер, який спирається на відповідні нормативи. Проблема вивчення політичного лідерства є однією з найактуальніших для аналізу політичних процесів. Для визначення характеристик типів політичного лідера дослідники використовують низку соціологічних методів: анкетне опитування, тести, фокус-групу, контент-аналіз.