3. Місце політології в системі наук про суспільство

Як самостійна наука політологія починає складатися в середині XIXст.Термін «політична наука» (англ. — politicalscience) був запропонований у 1857 р. американським вченим Ф. Лібером для кафедри, що проводила дослідження в політичній сфері (схема 1).

4. Політика як суспільне явище. Місце і роль політики в системі суспільних відносин

Узагальнюючи різні визначення, можна визначити політику як сукупність взаємин індивідів і соціальних груп, пов'язаних із завоюванням, утриманням і використанням влади з метою реалізації своїх інтересів.

Сам термін «політика» (гр. politike — мистецтво управління державою) з'являється вперше в роботах Арістотеля (384—322 рр. до н. е.), який визначав її як цивілізовану форму спільноти, спрямовану на досягнення «загального блага» шляхом узгодження загальних та приватних інтересів, здійснення панування й підпорядкування, а також керування суспільними справами.

У структурі політики виділяють такі елементи: — форма, що відбиває її організаційну структуру: інститути політичної системи — державу та її органи влади, партійну систему, групи інтересів, а також соціальні норми — звичаї, традиції, закони та ін.; — зміст, який проявляється в її цілях, настановах і цінностях, а також у мотивах і механізмах прийняття рішень; — процес, що відбиває характер політичних відносин: реалізацію влади між різними суб'єктами — індивідами, групами, організаціями.

Відповідно до масштабів та рівня здійснення політики, виділяють: — світову (міжнародну) політику — між державами, міжнародними організаціями; — національну (державну) політику — на рівні окремої держави, що поділяється на зовнішню та внутрішню (виходячи зі сфери суспільної діяльності розрізняють економічну, соціальну, демографічну, культурну, військову та ін. державну політику); — регіональну (локальну) політику — політику, що здійснюється на місцевому рівні окремими інститутами політичної системи, а також органами місцевого самоврядування та різними соціальними групами (у залежності від суб'єктів політики виділяють політику партії, суспільно-політичного руху, лідера тощо).

У сучасних суспільствах політика виконує наступні основні функції: — функція забезпечення цілісності суспільства (формулювання загальних цілей, вироблення стратегії розвитку суспільства, визначення основних соціальних орієнтирів); — регулятивна (управлінська) функція (керування соціальними процесами, регулювання суспільних відносин, попередження або врегулювання конфліктів); — функція політичної соціалізації (залучення особистості до системи соціально-політичних зв'язків, передача політичного досвіду, цінностей, моделей поведінки).

Мета політики — забепечення панування одних суспільних груп над іншими, одних інтересів над іншими або узгодження соціальних інтересів. Завдання політики — підтримання певного порядку в суспільстві, соціальної справедливості, максимального забезпечення як інтересів окремих індивідів, так і соціальних груп, а також загальносуспільного інтересу, забезпечення цілісності суспільства. Засобами політики є право, державний примус (сила), мораль.

Призначення політики у тому, щоб на основі спільних інтерсів об’єднувати всі верстви суспільства і спрямовувати їх дії на вирішення важливих суспільно-державних завдань. Функції політики: 1. функція управління — розробка основних напрямків економічного, соціального, духовного розвитку суспільства; 2. прогностична функція — визначення перспектив суспільного розвитку, створення різноманітних моделей майбутнього стану політичної системи тощо; 3. функція інтеграції полягає в об’єднанні різноманітних груп суспільства довкола фундаментальних ідей, інтересів цінностей; 4. мобілізаційно-інтеграційна функція проявляється у мобілізації матеріальних, духовних, трудових ресурсів для ефективного вирішення суспільних завдань; 5. ідеологічна функція полягає у розробці певного суспільного ідеалу, який включає політичні та соціальні цінності; 6. виховна функція спрямована на соціалізацію індивідів, тобто їх включення у політичне життя; 7. інноваційна функція спрямована на творче осмислення політичної дійсності, вироблення способів і методів її зміни. Тобто політика має своїм завданням створювати нові, прогресивніші форми соціальної організації життя.