28. Мистецтво Франції XV ст.

Політичні, соціально-економічні й культурні умови розвитку образотворчого мистецтва Франції XV ст. Столітня війна. Об’єднання французьких земель. Піднесення народних сил. Зростання національної торгівлі, ремесла, культури і мистецтва. Формування загальнофранцузької літературної мови. Подолання у свідомості людей середньовічного світогляду. Інтерес до реального життя, до людської особистості. Роль мистецтва книжкової мініатюри в формуванні новаторських засобів у французькому живопису

Зростання світського характеру й зміцнення реалістичних тенденцій на основі творчого переосмислення пізньоготичного мистецтва. Інтерес до італійського мистецтва та класичної античності. Нерівномірність розповсюдження нових ренесансних тенденцій в мистецтві різних художніх центрів. Риси ренесансного стилю в творчості французьких мініатюристів. Вплив бургундської мініатюри XV ст. Роль мініатюри у формуванні пейзажного, портретного, жанрового, батального та історичного живопису. Мініатюри Симона Марміона (Marmion, Simon; 1420/25 – 1489) -- „Великі французькі хроніки” (середина XV ст.; С.-Петербург, Державна публічна бібліотека). Провансальська та Авіньйонська школи живопису. “Майстер Благовіщення з Ексу”: „Благовіщення” (1442/5; Екс-ан-Прованс, церква Сен-Совер). Влив нідерландського живопису (Яна ван Ейка, Робера Кампена). Ангерран Шаронтон (Charonton (Charton, Quarton, Charretier), Enguerrand; бл. 1410-після 1461) “Оплакування Христа” (бл. 1457; Париж, Лувр) – центральна картина вівтаря церкви монастиря Вільневлез-Авіньйон. Сувора виразність, трагічність образів. Поєднання реалізму “ars nova” з традиціями романського монументального живопису. Руйнування середньовічних традицій в творчості живописців північних провінцій. Утвердження реалістичних тенденцій в релігійній тематиці, прагнення до життєвої достовірності й розкриття душевного стану людини. Твори Ангеррана Шаронтона “Мадонна Милосердя” (1452; Шантільї, Музей Конде) з портретними зображеннями адорантів – Жана Кадара і його дружини; велика композиція “Коронування Марії” (1453; Вільневлез-Авіньйон, Госпітальна церква) із зображенням провансальського пейзажу.

Жан Фуке (Fouquet, Jean; бл. 1402 – бл. 1477/81) – видатний живописець і мініатюрист. Формування творчого стилю художника на основі органічного поєднання національної традиції з досягненнями італійського й нідерландського живопису. Роль Жана Фуке у формуванні нових реалістичних й національних рис у жанрі портрета. “Портрет французького короля Карла VII” (бл. 1445; Париж, Лувр) – рішучий розрив з готичною традицією. Портрет Етьєна Шевальє в “Меленському диптиху” (бл. 1450; Берлін-Далем, музей та Антверпен, Королівський музей). “Портрет Гійома Жювенеля Дезюрсена” (бл. 1455; Париж, Лувр) – глибина й переконливість втіленого образу державного діяча. Графічні портрети Жана Фуке. Відтворення життєвих спостережень художника в мініатюрах до збірки новел Боккаччо, “Часослова Етьєна Шевальє”, “Іудейських старожитностей” Йосифа Флавія та “Великих французьких хронік”. Роль реалістичних завоювань Жана Фуке в розвитку гуманістичних тенденцій в мистецтві Франції.