24. Мистецтво Німеччини XV ст.

Політичні та соціально-економічні умови розвитку мистецтва. Стійкість середньовічного світогляду. Спроби надати традиційному релігійному змісту нового, наближеного до реального життя, звучання. Повчальний, оповідний характер німецького живопису. Основні центри німецького мистецтва першої половини XV ст. Провідна роль прирейнських та південнонімецьких міст у формуванні нового ренесансного мистецтва. Розвиток книжкової та станкової гравюри.

Конрад Віц (Witz, Konrad; 1400/10 – 1445/47) – послідовний характер реалістичних шукань художника: глибина простору, об’єм, світлотінь. Панорамний пейзаж Баденського озера в картині “Ходіння по водах” (1444; Женева).

Ганс Мульчер (Multscher, Hans; бл. 1400 – бл. 1467) – прагнення до життєвості в зображенні релігійних сюжетів. Пластична виразність образів, їх наближення до народного типажу. “Воскресіння Христа” (1437; Вурцах, стулка вівтаря, Берлінський музей).

Стефан Лохнер (Lochner, Stefan; ? – 1451) – найбільш архаїчний з німецьких живописців першої половини XV ст. Лірична інтерпретація традиційних релігійних сюжетів. Наївна ідилічність трактування теми Мадонни (1440-і рр.; Кельн).

Зміцнення зв’язку з нідерландським мистецтвом у другій половині XV ст. Посилення реалістичних тенденцій.

Мартін Шонгауер (Schongauer, Martin; бл. 1430/5 – 1491) – живописець і графік з Верхнього Рейну. Послідовне використання художником досягнень нідерландських майстрів. „Мадонна в альтанці з трояндами” (1473; Кольмар, церква св. Мартіна) – одна з найвизначніших картин в мистецтві початку німецького Відродження. Наростання жанровості в картині „Святе сімейство” (бл. 1474/80). Прагнення до глибини простору в зображенні пейзажу – “Поклоніння пастухів” (1480).

Міхаель Пахер (Pacher, Michael; бл. 1430/5 – 1498) – південнотірольський живописець, скульптор, різьбяр по дереву. Поєднання загостреного відчуття реальності зі схильністю до фантазії. Композиція “Воскресіння Лазаря” (1481; вівтар св. Вольфганга, Сент Вольфганг).

Художня школа Нюрнберга другої половини XV ст. Відставання нюрнберзьких художників від реалістичних тенденцій, засилля в їх творчості готичних елементів. Ганс Плейденвурф (Pleydenwurff (Pleidenwurff), Hans; ? – 1472): “Розп’яття” (Мюнхен) та портрет графа фон Ловенштейна (Нюрнберг). Міхаель Вольгемут (Wolgemut, Michel (Michael); 1434 – 1519). Ранній період творчості майстра: “Hofer Altar” (1465; Мюнхен, Стара Пінакотека).

Ганс Гольбейн Старший (Holbein, Hans der Ä.; бл. 1465 – 1524) – засновник художньої школи Аугсбурга. Роль Гольбейна Старшого в підготовці нового, наступного етапу німецького живопису. Еволюція стилю художника від ранніх, за багатьма елементами готичних творів до ренесансного вівтаря св. Себастьяна (1516; Мюнхен).

25. Гравюра.

Мартін Шонгауер – перший визначний гравер в історії німецької графіки. Його роль в розвитку нових ренесансних тенденцій. Характерні особливості творчого стилю Шонгауера: стійкість “готичної” лінії, зростання реалістичних елементів, використання художником життєвих спостережень, різноманітний штрих, витончене моделювання пластичної форми. Гравюри на сюжети з історії життя Христа і Марії. Жанрові гравюри “Майстра амстердамського кабінету” (Майстер домашньої книги. Кінець XV ст.). Тонка емоційність й витонченість в зображенні закоханих.