14. Падуанська школа.

Падуя – один з визначних центрів живопису Північної Італії другої половини XV ст. Роль падуанського університету в утвердженні гуманістичного світогляду. Науковий інтерес до античності, колекціонування пам‘яток античного мистецтва. Вплив флорентійських художників (Паоло Учелло, Андреа дель Кастаньйо, Філіппо Ліппі, Донато Донателло) в формуванні ренесансних ідей в мистецтві падуанської школи.

Андреа Мантенья (Mantegna, Andrea; 1431 – 1506) – центральна постать падуанської школи живопису. Складний характер витоків творчості художника: науковий підхід до вивчення й осмислення пам’яток античного мистецтва, тяжіння до готичної стилізації форми, вплив венеціанської школи на чолі з Якопо Белліні, знайомство з флорентійськими майстрами і зразками нідерландського живопису. Характерні риси яскравого й оригінального стилю мистецтва Мантеньї. Робота над циклом розписів каплиці Оветарі церкви Еремітані в Падуї (1449 – 1457). Гуманістичне уявлення художника про ідеальну особистість. “Портрет кардинала Меццароті” (1459; Берлін-Далем музей). Вплив мистецтва Нідерландів в олтарному триптиху церкви Сан Дзено Маджоре у Вероні (1458 - 1459). Мантуанський період творчості художника. Станкові твори: “Триптих з Уффіці” (1460-ті рр.), “Успіння Марії” (1461; Мадрид, Прадо), “Святий Георгій” (1467; Венеція, галерея Академії) та “Мадонна делле каве” (кінець 1460-х рр.; Флоренція, галерея Уффіці). Розписи Камери дельї Спозі в палаццо Дукале в Мантуї (1468/71 – 1474). Система розташування композицій. Зображення родини Лодовіко Гонзага та сцени зустрічі маркіза Лодовіко Гонзага і кардинала Франческо Гонзага. Новаторський підхід у вирішенні проблеми синтезу архітектури і настінних розписів. на Антична тематика в творчості Мантеньї. Незавершений цикл картин “Тріумф Цезаря” (бл. 1486 – 1494). Пізній період творчості художника. Прагнення глибше зрозуміти дух античного мистецтва. Ренесансна інтерпретація давньоримського мистецтва в картинах “Самсон і Даліла” (1495; Лондон, Національна галерея) та “Парнас” (1497; Париж, Лувр). Графічні твори художника.

15. Феррарська школа.

Історичні умови розвитку феррарської школи живопису. Запрошення у Феррару близько 1440 року визначних представників “придворного стилю” Антоніо Пізанелло та Якопо Белліні. Сприятливі умови розвитку мистецтва в період правління династії д’Есте. Роль мистецтва П’єро делла Франчески, Андреа Мантеньї та нідерландського художника Рогіра ван дер Вейдена у формування феррарської школи живопису.

Козімо Тура (Tura, Cosmè; 1430 – 1495) – один з “найготичніших” живописців кватроченто. Органічне співіснування в мистецтві Козімо Тури екстатичної емоційності пізньої готики і новаторського мистецтва Донателло і Мантеньї. Характерні особливості індивідуального стилю суворого й мужнього мистецтва Козімо Тури. Робота художника як офіційного придворного живописця феррарських герцогів Борсо та Ерколе д’Есте. Образ Мадонни в картинах Козімо Тури (Венеція, Галерея Академії; Вашингтон, Національна галерея мистецтв; Лондон, Національна галерея). Стулки вівтаря з композицією “Двобій св. Георгія з драконом” (Феррара, музей собору). Антична тема в творчості художника. Картина „Венера” (Лондон, Національна галерея) – приклад впливу на художника придворної естетики. Портрет юнака з родини д’Есте (Нью-Йорк; Метрополітен-музей). Місце Козімо Тури в мистецтві пізнього кватроченто.

Франческо Косса (Cossa, Francesco del; бл. 1436 – 1477/8). Безпосередність і повнота відчуття життя, наївне милування буденними речами, прихильність до оповідності, байдужість до релігійного значення події та її драматичного змісту – характерні риси індивідуального стилю художника. Роботи раннього періоду: “Святий Петро” (після 1458; Мілан, галерея Брера), „Пієта” (бл. 1460; Париж, музей Андре), “Свята Джустіна” (бл. 1460; Флоренція, собор Контіні-Бонакос), “Мадонна” (не пізніше 1469; Вашингтон, Національна галерея). Робота над фресками в палаццо Скіфанойя в Феррарі (1470) на замовлення герцога Борсо д’Есте. Тематика і композиційне розміщення розписів. Сцени з повсякденного життя герцога Борсо д’Есте. Картини сільського життя. Алегоричні композиції, присвячені місяцям року: “Квітень” (Тріумф Венери), „Березень” (Тріумф Мінерви). Вплив досягнень П’єро делла Франчески в композиції „Алегорія осені” – одному з кращих творінь Франческо Косси. Болонський період творчості. Картина “Благовіщення” (1477/8; Дрезден, Національна галерея).

Ерколе деі Роберті (Roberti, Ercole de’; бл. 1450 – 1496) – третій видатний майстер феррарської школи. Робота поруч з вчителем Козімо Тура над циклом фресок в палаццо Скіфанойя в Феррарі. Композиція “Вересень” (1470). Аскетизм образу в картині “Іоанн Хрес-титель” (не пізніше 1480; Берлін-Далем музей). Прагнення художника до класичної італійської художньої традиції в картині “Мадонна з немовлям і святими” (1481; Мілан, галерея Брера) для вівтаря церкви Санта Марія ді Порте.