26. Мистецтво Німеччини xvі ст.

Новий шлях розвитку мистецтва на зламі XV і XVI століть. Селянська війна 1524 – 1525 рр. та її роль у розвитку німецької культури. Високий духовний злет країни в першій третині XVI ст. Зростання національної самосвідомості, прогрес науки, філософії, мистецтва. Розквіт гуманізму і світської науки. Розуміння високої ролі і місця людини у всесвіті, незначна роль античних традицій, співіснування і боротьба раціоналістичного і містичного, яскравий прояв етично-релігійної спрямованості мистецтва німецького Відродження. Розвиток нових жанрів живопису: пейзажу і жанрової картини.

Альбрехт Дюрер (Dürer, Albrecht; 1471 – 1528) – видатний майстер доби Відродження. Новаторський характер творчих шукань художника: новизна й різноманітність тематики, радикальне оновлення засобів художньої виразності. Дюрер – засновник світських жанрів в німецькому мистецтві – портрета, пейзажу, побутових зображень. Графічні та акварельні пейзажі. Новаторський підхід художника в зображенні міфологічних, літературних та алегоричних сюжетів. Дюрер – видатний рисувальник доби Відродження. Дюрер і розквіт німецької гравюри в XVI ст. Теоретичні праці Дюрера. Основні етапи творчості художника. Характерні особливості творчого методу Дюрера-графіка. Серія гравюр до “Апокаліпсису” (1498), цикл дереворитів “Життя Марії” (1504), мідьорити “Адам і Єва” (1504), “Лицар, Смерть та Диявол” (1513), “Ієронім у келії” (1514), “Меланхолія” (1514). Графічні портрети. Дюрер – видатний майстер живописних олтарних композицій: “Вівтар Паумгартнерів” (1498; Мюнхен, музей), “Свято чоток” (1506; Прага, Національна галерея), “Чотири Апостоли” (1526; Мюнхен, музей) та інші. Живописні автопортрети та портрети. Значення творчих звершень Альбрехта Дюрера в історії європейського мистецтва.

Маттіас Грюневальд (Grünewald, Matthias Gothard-Neithart; 1475/80 – 1528). Звернення художника до ідей та образів релігійного містицизму пізнього середньовіччя. Прагнення художника до глибокої духовності й ствердження високих гуманістичних ідеалів. Нові форми живописної експресії. Обмеженість творчих шукань художника екстатичною спіритуалістичністю образів. „Ізенгеймський вівтар” (1515; Кольмар, музей) – нетрадиційний відбір сюжетів та їх трактування, глибина індивідуального художнього мислення та надзвичайна експресивність форм. Літературні джерела зображених сцен. Віртуозна живописна майстерність Грюневальда. „Штуппахська Мадонна” (1519; Штуппах, церква.). Стилістичні особливості малюнків художника.

Ганс Бальдунг Грін (Grien, Baldung Hans; 1484/5 – 1545). Влив на художника мистецтва Грюневальда. Гравюра “Оплакування Христа”. Живописні та графічні твори Бальдунга Гріна: “Відпочинок на шляху до Єгипту” (бл. 1515; Нюрнберг, Національний музей), “Красуня і Смерть” (бл. 1510; Відень, Художньо-історичний музей), “Муціус Сцевола” (1531; Дрезден). Гравюри “Гріхопадіння” (1517) та “Відьми” (1510). Зображення оголеного тіла.

Дунайська школа – художнє втілення філософії пантеїзму. Ідея органічного взаємозв‘язку мікрокосму і макрокосму. Зображення природи в картинах Лукаса Кранаха Старшого раннього періоду творчості: “Покаяння святого Ієроніма” (1502) та “Відпочинок на шляху до Єгипту” (1504; Берлін-Далем, музей).

Альбрехт Альтдорфер (Altdorfer, Albrecht; бл. 1480 – 1538) – видатний німецький живописець, найпомітніша постать Дунайської школи. Зображення природи в картинах “Лісовий пейзаж із св. Георгієм і драконом” (1510; Мюнхен, Стара Пінакотека), “Відпочинок на шляху до Єгипту” (1510; Берлін-Далем, музей), “Битва Олександра Македонського з Дарієм” (1529; Мюнхен, Стара Пінакотека) та інших. Альтдорфер – автор першого “чистого” пейзажу, написаного в техніці олійного живопису: “Дунайський пейзаж поблизу Регенсбурга” (1526 – 1528; Мюнхен, Стара Пінакотека). Вплив мистецтва Альтдорфера на інших майстрів Дунайської школи (графічні пейзажі Вольфа Губера).

Лукас Кранах Старший (Cranach, Lucas; der Ä. 1472 – 1553) – видатний майстер Північного Відродження. Ранній період творчості (бл. 1500-1505) і формування художнього світогляду митця під впливом віденських гуманістів. Сміливе подолання готичних традицій в композиційній будові і трактуванні образів в картині “Розп’яття” (1503; Мюнхен, Стара Пінакотека). Подальше посилення емоційного взаємозв’язку пейзажу і фігур, зображених в ранніх картинах і портретах художника: “Відпочинок на шляху до Єгипту” (1504; Берлін-Далем, музей), “Св. Ієронім” (1502; Відень), парний портрет Іоганна Куспініана і його дружини Анни Куспініан (обидва 1502-1503; Вінтертур, колекція Рейнгардта). Лукас Кранах – придворний художник курфюрста саксонського Фрідріха Мудрого. Своєрідна декоративність, активне використання алегорій і символів – особливості індивідуального стилю в творах Кранаха віттенберзького періоду. Портрет ректора університету Віттенберга, гуманіста Крістофа Шейрля (1509; Нюрнберг, збірка Шейрля). Образ патріархальної родинної ідилії в композиції “Торгауський вівтар” (1509; Франкфурт-на-Майні, Штеделевський художній інститут). Інтерес Кранаха до класичного італійського мистецтва: “Венера і Амур” (1509; С.-Петербург, Ермітаж). Дружба Лукаса Кранаха з Альбрехтом Дюрером. Кранах – видатний майстер ксилографії. Народна основа графічних творів художника. Серії гравюр “Апостоли” (бл. 1515), “Страсті” (1509-1511), “Діяння Христа і Антихриста” (1521) та графічні портрети Мартіна Лютера (152; 1521; 1522), датського короля Хрістіана ІІ (1523). Глибокий психологізм образів в акварельних портретах “Голова селянина” (бл. 1515; Базель, Кабінет гравюр) та “Голова чоловіка без бороди” (бл. 1515; Берлін-Далем, Кабінет гравюр). Риси маньєризму в творах останнього періоду. Посилення декоративності, літературності й манерності в картинах художника (“Суд Париса”. 1529; Нью-Йорк, Метрополітен музей).

Ганс Гольбейн Молодший (Holbein, Hans der J.; 1497/8 – 1543) – останній видатний художник і яскрава творча особистість німецького Відродження. Характерні особливості Ганса Гольбейна як майстра надзвичайно широкого творчого діапазону. Тверезий погляд на реальний світ, чесне і віддане ставлення до мистецтва, висока професійна майстерність – основні риси творчості Гольбейна. Формування гуманістичного світогляду під впливом Еразма Роттердамського та інтелектуалів Базеля. Базельський період творчості Гольбейна. Риси внутрішньої і зовнішньої гармонії, блискуча реалістична майстерність, ясність композиції в зображенні сучасників: парний портрет Якоба Мейєра і його дружини (1516; обидва – Базельський музей), “Портрет Боніфація Амербаха” (1519, Базельський музей), “Портрет Еразма Роттердамського” (1523; Париж, Лувр) та ін. Робота над ілюстраціями до сатири Еразма Роттердамського “Похвала глупоті” (1515-1516; Базель, Кабінет гравюр). Подорож художника до Італії і повернення до Базеля. Вільне трактування релігійних сюжетів у композиціях “Мертвий Христос” (1521; Базель), “Вівтар Оберрідер” (1521-1522), “Мадонна бургомістра Мейєра” (1526; Дармштадт, Герцогський палац) та ін. Гострота втілення соціально-філософської проблематики в серії дереворитів “Танок смерті” (1523 – 1526). Перша подо-рож Гольбейна до Англії. Зближення художника з Томасом Мором. Портрети видатного англійського ученого і членів його родини. Повернення до Базеля і робота над ілюструванням “Біблії” (1529). Остаточний від’їзд художника до Англії. Ганс Гольбейн – придворний живописець англійського короля Генріха VIII. Вміння художника в парадних портретах відтворити правдиво, без прикрашувань характер і зовнішні риси моделі: “Портрет французьких послів” (1533), “Портрет Роберта Чізмена” (1533; Гаага, Мауріцхейс), “Портрет Мореля” (1534-1535; Дрезден, Національна галерея), “Портрет Генріха VIII” (1536-1537), “Портрет Джейн Сеймур” (1536; Відень) та інші. Гольбейн – видатний рисувальник, неперевершений майстер графічного портрета. Роль блискучих досягнень Ганса Гольбейна в подальшому розвитку портретного жанру в європейському мистецтві.

27. Мистецтво Франції.

Французький Ренесанс як широкий культурний рух і художній стиль. Зміни в ідейному та художньому житті Франції наприкінці XV – початку XVI ст. Формування національного характеру і нового стилю мислення. Оновлення французької мови і народження нового стилю в мистецтві. Специфічні особливості французького Ренесансу. Придворний характер і народні основи французької культури XVI ст. Взаємодія дворянської і буржуазної ідеологій. Міста як центри ренесансної культури. Роль розповсюдження класичної (насамперед давньогрецької) традиції у формуванні французької культури. Творча взаємодія з культурою італійського Відродження. Роль французької літератури в утвердженні гуманізму та формуванні ренесансного світогляду. Періодизація мистецтва Франції доби Відродження: 1500-1525 рр. – перехідний період; бл. 1525 – 1540 рр. – період активної взаємодії національних традицій та італійських художніх принципів і форм; після 1540 – бл. 1565 – класичний період історії французького Ренесансу. Стилістичні особливості школи Фонтенбло. Італійський маньєризм і національна французька художня культура.