30. Графічний портрет.

Найвище, самобутнє досягнення французького мистецтва XVI ст. Втілення в графічному портреті найпрогресивніших тенденцій часу і, насамперед, інтерес митців до людської особистості. Технічна досконалість виконання.

Жан Клуе (Clouet, Jean; бл. 1485/6 – 1541) – видатний портретист доби Відродження. Ґрунтовна обізнаність художника з кращими досягненнями найвидатніших портретистів – Леонардо да Вінчі, Ганса Гольбейна Молодшого. Серія підготовчих олівцевих портретів “Герої переможної битви Маріньяно” (бл. 1518; Шантільї, музей Конде), виконаних з натури. Глибина розкриття внутрішнього світу, індивідуальних рис характеру в портретах прево Жанна де Барра графа д’Етампа (бл. 1519; Шантільї, музей Конде), начальника артилерії Гайо де Женуйака (бл. 1525; Лондон, Британський музей), Франсуа де Клев (бл. 1531; Шантільї, музей Конде). Органічне поєднання класичної форми з індивідуальною характеристикою в жіночих образах. “Портрет мадам Авогур” (бл. 1523; Шантільї, музей Конде), “Портрет мадам Марії де Летранж” (бл. 1533; Шантільї, музей Конде), “Портрет Леонори Сапати” (бл. 1530; Шантільї, музей Конде) та інші. Живописний портрет Франциска І (бл. 1535; Париж, Лувр). Роль Жана Клуе в подальшому розвитку французького ренесансного портрета.

Франсуа Клуе (Clouet, François; 1516/20 – 1572) – видатний портретист, блискучий живописець і витончений майстер рисунка. Поглиблення реалістичних тенденцій, збагачення образної характе-ристики в зображенні портретованих. Колористична стриманість, витонченість чистих кольорів, виразність індивідуальної характеристики образів в живописних портретах Карла ІХ (1561; Відень, музей Альбертіна) та 1556 р., Єлизавети Австрійської (1571; Париж, Лувр), друга художника аптекаря П’єра Кюта (1562; Париж, Лувр). Вплив італійського ренесансу і школи Фонтенбло. Образ, навіяний поезією Маро і Ронсара в картині “Купальниця” (бл. 1571; Вашингтон, Національна галерея). Графічні твори Франсуа Клуе. Віртуозна технічна майстерність олівцевих портретів Генріха ІІ (1559; С.-Петербург, Ермітаж), Карла ІХ (1572; Париж, Лувр), Єлизавети Австрійської (бл. 1560-х рр.; Париж, Національна бібліотека) та ін. Глибина розкриття індивідуальних рис характеру й емоційна виразність у жіночих портретах: герцогині д’Етамп Анни Пісселе (бл. 1535; Шантільї, музей Конде), доньки Маргарити Наварської Жанни д’Альбре (бл. 1540; Шантільї, музей Конде), дружини Генріха ІІ Катерини Медічі (бл.1540; Париж, Національна бібліотека) та ін.

Корнель де Ліон (Corneille de Lyon; бл. 1500 – бл. 1574/5) – майстер інтимного, психологічного портрета. “Портрет невідомої” (бл. 1535/40, Москва, Державний музей образотворчих мистецтв), “Портрет хлопчика” (1540/50; Бостон, музей Гарднера), “Портрет Жана Берто” (бл. 1560; Париж, Лувр). Вміння художника живописними засобами відтворити стан душі зображеної особи.

Література

1. Алпатов М. В. Художественные проблемы итальянского Возрождения. – М.: Искусство, 1976.

2. Виппер Б. Р. Итальянский Ренессанс. XIII–XVI века: Курс лекций по истории искусства и архитектуры: В 2-х т. – М.: Изобр. искусство, 1977.

3. Данилова И.Е. Итальянская монументальная живопись. Раннее Возрождение. –М.: Искусство, 1970.

4. Дворжак М. История итальянского искусства в эпоху Возрождения: Курс лекций: В 2-х т. – М.: Искусство, 1978.

5. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. – Вып. 2-й: Северное Возрождение: страны Западной Европы ХVII и XVIII веков; Россия ХVІІІ века. – 2-е изд., доп. – М.: Искусство, 1990.

6. Лазарев В. Н. Начало раннего Возрождения в итальянском искусстве. – М.: Искусство, 1979.

7. Лазарев В. Н. Происхождение итальянского Возрождения. Искусство Проторенессанса. – М.: Изд. АН СССР, 1956.

8. Лазарев В. Н. Происхождение итальянского Возрождения. Искусство треченто. – М.: Изд. АН СССР, 1959.

9. Лазарев В. Н. Старые итальянские мастера. – М.: Искусство, 1972.

10. Либман М.Я. Очерки немецкого искусства позднего средневековья и эпохи Возрождения. – М.: Сов. художник, 1991.

11. Петрусевич Н. Б. Искусство Франции XV-XVI веков. Очерки истории и теории изобразительных искусств. – Л.: Искусство, 1973.