29. Операції на фінансовому ринку – економічний зміст та класифікація.

Фінансовий ринок являє собою систему економічних відносин, пов’язаних із купівлею – продажем фінансових активів.

Поняття фінансового ринку є дуже багатогранним, тому доцільно поділити його на сегменти та проаналізувати операції, які здійснюються на кожному сегменті.

Отже, основними сегментами фінансового ринку є валютний ринок, страховий ринок, ринок строкових угод, ринок капіталів (фондовий ринок).

Типи операцій на валютному ринку:

• Розрахункові операції – оплата товарів і послуг з договорів купівлі-продажу, позики, позики і т.п.;

• Спекулятивні операції купівлі-продажу валютних цінностей з метою максимізації прибтку. При цьому прибуток утворюється в результаті різниці цін покупки і продажу;

• Операції хеджування (страхування) ризиків несприятливої зміни валютних курсів і процентних ставок на валютних ринках;

• Конверсійні операції – припускають обмін однієї валютної цінності на іншу по курсу, встановленому або ринком, або регулюючим органом;

• Емісійні операції – випуск валютних цінностей (акції, облігації, векселі і т.п.), номінованих в іноземних валютах.

На страховому ринку діють два види страхових компаній – компанії зі страхування життя та компанії, що займаються іншим видом страхування відмінним від страхування життя. Відповідно і характер операцій буде відрізнятися.

До операцій на страховому ринку відносять:

• безпосередньо страхові операції

• інвестиційні операції

• інші операції

Страхові операції пов’язані із залученням страхових премій за договорами страхування та виплата страхових сум і страхового відшкодування, отриманням та виплатою комісійної винагороди за перестрахування тощо.

Інвестиційна діяльність – це інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів для отримання відповідного виду доходу.

Інші операції включають :

• здача майна в оренду

• надання консультаційних послуг

• тощо.

На строковому ринку операції провадяться в основному реальними власниками активів і фінансовими посередниками. Власники активів займаються хеджуванням, тобто укладають строкові угоди з метою страхування від можливих цінових змін на реальному ринку. Фінансові посередники рідко бувають зацікавлені в реальному володінні товарами чи фінансовими активами, що покладені в основу строкових контрактів. Їх метою є отримання спекулятивного прибутку від різниці в цінах купівлі – продажу строкових контрактів. Тобто є два види операцій – операції з метою хеджування та спекулятивні операції.

Фондовий ринок є системою економічних відносин, пов’язаних з випуском та обігом цінних паперів. існує широкий спектр операцій на фондовому ринку, сере яких можна виділити наступні : комісійне обслуговування на фондовому ринку, брокерські операції; комерційні операції (дилерські), операції по випуску та обігу цінних паперів (підготовка, реєстрація та розміщення емісій цінних паперів) тощо.

30.Операції, пов’язані з непрямим інве­с­ту­ванням коштів (трансформацією капіталу)

Рух капіталу від тих, хто робить заощад­же­ння до тих, хто потребує капітал відбува­єть­ся 3-ма різними способами:

1) прямі інвестиції – коли підприємство про­дає свої акції чи облігації безпосередньо особам (інвесторам), що здійснюють заоща­д­ження, не ви­користовуючи послуг будь-яких фін струк­тур. Пряме інвестування від­но­сять до операцій на первинному ринку.

2) опосередковані інвестиції андеррайтера – залучення капіталу здійснюється через ін­ве­с­тиційний банк, що виконує роль андер­ра­йтера випуску ЦП-в. Компанія продає свої акції чи обл.-ї інвестиц банку, який у свою чергу перепродає їх інвесторам. При цьому банк купує та зберігає ЦП протягом певно­го періоду, а отже приймає на себе певний ризик – може не продати ЦП по тій же ціні, за яку вони були куплені у фірми. Так як в угоді приймають участь знову емітовані ЦП, а корпорація отримує дохід від їх ре­а­­лізації, то ця операція також являється трансакцією первинного ринку.

3) опосередковані інвестиції через фін посе­ре­диків (взаємні фонди, банки) – посередник отримує грош кошти від інвесторів в обмін на свої власні ЦП. Потім посередник вико­ри­­стовує ці гроші для придбання та нас­ту­­п­ного зберігання ЦП компанії. Н-д вкла­д­ник може покласти кошти в банк, купив­ши його депозитний сертифікат, а потім банк може кредитувати під-во під заставу нерухомості. Таким чином, посередники ство­рю­ють нові форми ЦП – в даному випа­д­ку депозитні сертифікати, які менш ризи­ко­вані та більш ліквідні, ніж заставні компа­нії, а отже є кращими об’єктами для інве­с­ту­вання. Існування посередників значно підвищує ефективність грошових ринків та ринків капіталу.