19. Дивідендний метод оцінки акцій.

Оцінювання акцій, як і оцінювання інших фін. активів, про­водиться учасниками ринку з метою визначення доцільності інвесту­вання коштів в акції та визначення прибутковості таких інвестицій. Механізм оцінювання акцій відрізняється від механізму оцінюван­ня ін фін активів, оскільки акції є безстрокові інстру­ментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чинників, пов'язаних не тільки з поточним фін стан. корпо­рації, а й з очікуваними в майбутньому змінами в її діяльності. Ринкову вартість акцій конкретної корпорації насамперед формують чин­ники, безпосередньо пов'язані із діяльністю корпорації та з очіку­ваннями учасників ринку щодо перспектив її розвитку.

До основних чинників, що визначають ринкову вартість та дохід­ність акції, належать:ефект. фін.-господ діяльності корпорації та ризики, що супроводжують її діяльність;конкурентна позиція корпорації-емітента на ринку;дивідендна політика, яку проводить менеджмент корпорації;стан галузі, в якій працює корпорація тощо.

Дивідендний метод грунтується на тому, що ринк. вартість акції може бути оцінена, як і ринк. вартість будь-якого фін.активу, як теперішня вартість очікуваних гр. потоків. Очікуваними гр. потоками по акції є майбутні дивідендні виплати. В даному разі вони вважаються визначеними за величи­ною, періодичними і такими, що сплачуються протягом нескінчен­ного проміжку часу.

Розрахункова ринкова вартість акції визначається як сума не­скінченного ряду

де D_i — дивіденди за і-й період; k_а — ставка дисконтування, що відоб­ражає очік. дохідність акції. Ця нескінченна сума може бути наближено обчислена тільки в окремих випадках, зокрема у разі постійних дивідендів.

При D_i =D = const,

Ще одним випадком, коли можна наближено обчислити нескінчен­ну суму є випадок, коли для дивідендних виплат за будь-які два послідовні періоди і та і + 1 виконується рівність

Постійний коефіцієнт g наз. коеф. зростання, а ди­віденди — дивідендами з постійним коеф. зростання.

Отже, ринк. вартість акції можна подати у ви­гляді нескінченної суми

Сума може бути наближена виразом

Тепер. вартість постійних дивідендних виплат різко змен­шується при зростанні часового проміжку. Теперішня вартість ди­відендів з постійним коефіцієнтом зростання не має такого стрім­кого падіння завдяки постійному зростанню дивідендів з часом.

Перевагами методу-оцінювання акцій здійснюється на основі значного часового інтервалу та з урахуванням часового чин­ника. Оцінки ринк. вартості, отримані за цим методом, дуже прості у використанні. Недоліки- дивідендні виплати лише наближено можна вважати наперед визна­ченими.

20. Модель оцінки фінансових активів

Модель оцінки капітальних активів (МОКА) — САРМ, є двопараметричною моделлю, оскільки передбач розгляд взаємозв'язку двох основ характеристик фін активу — дох та риз. МОКА пов'язує очікув дохідн акцій з безризик % ставкою та ризиком окремої акції. Перевагою МОКА є глибоке дослідження та послідовне використ ризику і його впливу на очікув дохідн акцій. Недоліками - одноперіодичність та велику кільк припущень щодо поведінки інвесторів.

У МОКА ступінь ризику окремих цін пап визнач їх чутливістю до ринк дохідності. Фірми, дуже чутливі до макроек ситуації, є ризиковим в моделі. Фірми, на дохідн яких мало вплив макроек ситуація, вважають малориз.

Згідно з МОКА ризиковість окремого цін пап характеризує не стандартне відхилення, яке відображає всю сукуп ризиків, а тільки ризик, що залишається після диверсифікації. Коефіцієнт ß характеризує чистий ризик за цін пап, який не може бути зменшений через диверсифікацію.

Оскільки систематична складова доходу пропорційна ринковій дохідності, вона може бути подана у вигляді . Коефіц ß показує, наскільки чутливий дохід за активом до змін ринк дохідн. Несистемат дохід, який не залежить від ринк дохід, позначимо величиною ε₀, тоді, очікув дохід за активом, або необхідну ставку доходу, можна визначити за формулою

Якщо коеф β корпорації більший за 1, при зростанні ринкових процентних ставок на деяку величину дохідність акцій цієї корпорації зростає більшою мірою. При падінні ринк дохідн дохідність акцій зменш ще стрімкіше.

Для акцій зі значним коефіц β, що дуже чутливі до змін в ек-ці, значну частину ризику становить систематичний ризик, який не може бути зменшений через диверсифікацію. Для таких акцій диверсифікація не приводить до значних змін у їх ризиковості. Для акцій з низьким знач β диверсифікація значно зменшує заг ризик за акцією, оскільки більшу її частину становить несистематичний ризик.

Коеф β можна назвати відносним показником ризику, оскільки він відобр систематичний ризик цін пап або портфеля відносно ринкового ризику, що може бути розрахов як стандартне відхилення для ринкового портфеля.

Отже, МОКА пов'язує оцінку фінансових активів із процесом диверсифікації. Завдання інвестора полягає в управлінні диверсифікованим ризиком та ретельному вивченні недиверсифікованого (систематичного) ризику. Тільки недиверсифікований ризик у кінцевому підсумку відіграє роль при оцінюванні фінансових активів.

Лінію залежності називають лінією ринкового цінного папера (ЛНР). Відповідна аналітична залежність має такий вигляд:

де М(R_i) — очікув дохід за активом і; R_Б — дохідн безризик активу; М(R_Р) — очікув ринк дохід. Чим більш ризиков актив, чим вищий коефіц β_i, тим вищий рівень доходу має забезпеч відповідн актив.

Коефіціє β, як і ринковий ризик, розраховують на основі даних за попередні місяці та роки. Отримані дані використовують для оцінювання активів згідно з МОКА.