58.Влаштування дітей позбавлених піклування(прочитать внимательно)

Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється через усиновлення, встановлення опіки, піклування та патронату.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Усиновленою може бути лише дитина до 18 років, хоча у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку, а дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.

Усиновлювач повинен бути старшим за дитину, яку він всиновлює, не менше ніж на 15 років, а якщо всиновлюється повнолітня особа, то різниця у віці має становити не менше 18 років.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа. Вона повинна бути старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Проте, якщо вони проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

Окрім того, не можуть бути усиновлювачами особи, які:

-визнані недієздатними

-позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені

-були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини

-перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері

-зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами

-не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу)

-страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України.

Для усиновлення дитини потрібна також згода самої дитини. Згода дитини на усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові. Дитина при цьому має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Проте усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв’язку з віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення.

На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

59.Поняття, предмет та метод трудового права України.

Трудове право — це окрема галузь права України, яка регулює трудові вiдносини робітників і службовців і тісно пов’язані з ними інші суспільні відносини, що складаються з приводу організації праці.

Предмет трудового права — це насамперед трудовi вiдносини, тобто суспiльнi вiдносини, що виникають у процесi застосування людиною своїх здiбностей у виконаннi певної трудової функцiї.

Метод трудового права — це сукупність специфічних способів і прийомів, за допомогою яких відбувається правове регулювання праці.

Методи трудового права визначають за кількома критеріями.

За нормативним регулюванням трудових відносин розрізняють дозвіл, наказ і заборону.

За способом впливу на поведінку людей розрізняють авторитарний та автономний методи.

Метод труд.права полягає у комплексному поєднанні централізованого (імперативного) та децентралізованого (автономного) правового регулювання труд.та тісно пов’язаних з ними відносин на основі координації дій суб’єктів правовідносин, локального правовстановлення та можливості застосування спеціальних юр.санкцій для забезпечення належного виконання учасниками цих правовідносин своїх прав та обов’язків.

Залежно від специфіки суспільних відносин, які регламентуються в теоріі права, прийнято виділяти 2 методи правового регулювання:

1)метод децентралізованого, автономного регулювання, який грунтується на координації цілей та інтересів сторін суспільних відносин і застосовується для регламентації відносин грамадянського суспільства.

2)метод централізованого, імперативного регулювання, що грунтується на відносинах субординації учасників суспільних відносин і використовується у публічно-правових галузях .