1. Поняття та основні ознаки права

Право - сис-ма загальнообов’язкових, встановлених чи визнаних д-вою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення) норм.

В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).

Як загальносоціальне явище право характеризується пев­ною свободою й обґрунтованістю поведінки людей, тобто від­повідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути за­гальними й рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій існують: права людини; права об'єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства.

Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

До основних ознак права як волевиявлення держави можна віднести такі:

*історичний х-р права та залежність його змісту від типу д-ви

*встановлення чи санкціонування правових норм д-ви

*вираження у праві держ.волі народу

*забезпечення реалізації правових приписів засобами держ. примусу.

До ознак права як загальносоціальне явище:

*регулятивний х-р права

*нормативний х-р права (дозвіл, припис, заборона)

*системність права

*загальнообов’язковість

*формально визначений х-р

*право як засіб розв’язання конфлікту

*право як загальнолюдська цінність

2. Держава поняття, ознаки та форми.

Держава – це особлива політична організація публічної влади, яка виражає інтереси окремої соц. групи, має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує податки з метою нормального функціонування суспільства і виступає як суб’єкт міжнародних відносин.

Ознаки дер-жави:

1. територія – поширення держ влади лише на відокремленій кордонами частині зем. кулі зумовлює адміністративнотериторіальний поділ.

2. суверенітет – це політико-правова властивість держ влади вияв-ся у : її верховенстві, єдності, незалежності.

3. механізм держави – апарат- сис-ма держ органів, які здійснюють ф-ції і завдання держави.

4. наявність публічної політичної влади – вияв. у здатності й можливості держави здійснювати власні управлінські ф-ції, впливати на суспіл відносини шляхом авторитету, права, примусу.

5. можливість створ загальнообов’язкових правил поведінки

6. сис-ма податків – це збір коштів, які держ в певній пропорції збирає з населення, підприємств, організацій для утримання держ апарату, армії, поліції та забезпеч потреб суспільства.

Форма держави – це така її складна характеристика, яка містить у собі три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою і форму державного режиму.

Державне правління — спосіб організації ви­щої державної влади.

Розрізняють такі види державного правління:

- монархія — вища державна влада здійснюєть­ся однією особою і, зазвичай, передається за спадком;

- республіка — вища державна влада здійсню­ється виборним колегіальним органом, який оби­рається населенням (або його частиною) на пев­ний строк.

Види форм правління сучасних держав:

- президентська республіка — глава держави (президент) одноособове або з наступним схва­ленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким, як правило, керує сам (США, Швейцарія);

- напівпрезидентська або президентсько-пар­ламентська республіка — глава держави (прези­дент) особисто пропонує склад уряду, котрий підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом (Україна, Франція);

- парламентська республіка — глави держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламен­том і підзвітний лише йому (Італія, ФРН);

- парламентська монархія — глава держави (монарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парла­ментом і лише йому підзвітний (Англія, Японія);

- дуалістична монархія — глава держави (мо­нарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

Державний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між нею та цими частинами.

Основні види державного устрою:

1. Проста (унітарна) держава — частини держави не мають свого суверенітету, всіх ознак державності. Деякі унітарні держави (наприклад, Україна) включа­ють автономні утворення.

2. Складна держава — частини держави мають суверенітет, всі ознаки державності.

Складні держави поділяються на:

а) федерації — союзні держави.

б) конфедерації — об'єднання, союзи держав, що створюються для виконання певних завдань.

Державний режим — порядок здійснення дер­жавної влади певними методами і способами.

Основні види державного режиму:

1. Демократичний — державна влада здійснюєть­ся з дотриманням основних прав людини, із забез­печенням легальних можливостей вільного вияв­лення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референду­ми) та діяльність різних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси і вплива­ють на вироблення і здійснення політики держави.(найбільш пошир.у держа­вах Європи, Центр. та Пн. Америки);

2. Тоталітарний — державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокр.через діяльність громад.об'єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи.(зберігається в окремих країнах Близького Сходу, Африки).

Форма державного правління - порядок створення й організації вищих органів влади в державі.

Форма державного устою – порядок поділу території держави на певні складові та співвідношення влади між ними і державою в цілому.

Політичний (державний) режим – порядок здійснення державної влади визначеними особами, методами і засобами.