1)Цивільне право України як галузь права. Джерела цивільного права.

Цивільне право – це галузь права, яка регулює на засадах юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини з метою задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів учасників суспільних відносин.

Майнові відносини, які регулюються цивільним правом, за змістом поділяються на два види:

1) майнові відносини, пов’язані з приналежністю майна певним особам – це відносини власності (відображають існуючий розподіл матеріальних благ між конкретними особами, тобто закріплюють матеріальні блага за конкретним власником);

2) майнові відносини, пов’язані з переходом майна від одних осіб до інших – це відносини в галузі товарообігу (вони виникають на основі договорів).

Особисті немайнові відносини виникають у зв’язку із здійсненням особою своїх особистих прав. А особисті права – це блага, які невіддільні від особи: життя, здоров’я, честь, гідність, авторство. Вони індивідуалізують особу, втілюють її моральну оцінку з боку суспільства.

Особисті немайнові відносини поділяються на два види:

1) особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (наприклад, відносини, що виникають у зв’язку із створенням творів літератури, науки, мистецтва);

2) особисті немайнові відносини, які виникають таі існують незалежно від майнових, тобто ті, які не пов’язані з майновими (наприклад, відносини, об’єктом яких є честь, гідність, право на ім’я тощо).

Цивільне право регулює майнові та особисті немайнові відносини на засадах юридичної рівності. Тобто кожна із сторін є самостійною, незалежною, не може нав’язувати свою волю іншій, їх стосунки базуються на взаємній згоді.

Основним нормативним актом, який регулює цивільні правовідносини, є Цивільний кодекс України, введений в дію з 1 січня 1964 року.

На сьогоднішній день цивільне право змінюється, оновлюється відповідно до вимог ринкової економіки.

Джерело права – це форма вираження правових норм, що має загальнообов’язковий характер.

Джерело права – є нормативні акти, де найвище місце займають закони.

Джерела цивільного права:

-Цивільне законодавство.

-Міжнародні договори України (мають приорітет перед національним законодавством 3 ст. Конституції України).

-Звичаї, які складаються у сфері зобов’язальних відносин (ст. 526 Цивільного кодексу) .

2)Цивільні правовідносини: поняття і структура.

Цивільні правовідносини - це особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, які складаються між майново та організаційно відокремленими, юридично рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу

Громадяни та організації вступають у різні цивільно-правові відносини. З метою індивідуалізації окремих цивільно-правових відносин наука цивільного права окреслює їх елементи: суб’єкти, суб’єктивне цивільне право та суб’єктивний обов’язок.

Структура (Класифікація) цивільних правовідносин:

За підставою виникнення:

-Регулятивні

-Охоронні

За характером взаємозв'язку між зобов'язаним і уповноваженим суб'єктом

-Абсолютні

-Загальнорегулятивні

-Відносні

За об'єктом слід виділяти:

-Майнові правовідносини

-Немайнові правовідносини

За способом задоволення інтересів зобов'язаної особи:

-Речові правовідносини

-Зобов'язальні правовідносини

-Корпоративні правовідносини

-Виключні правовідносини

За характером поведінки:

Активні правовідносини

-Пасивні правовідносини

За розподілом прав та обов'язків між учасниками

-Прості правовідносини - це такі правовідносини, у яких особа має тільки права, а інша - тільки обов'язки .

-Складні правовідносини - це такі правовідносини, у яких кожний із учасників має як права, так і обов'язки.

3)Цивільна право- і дієздатність фізичної особи. Повна дієздатність. Часткова цивільна дієздатність особи. Неповна цивільна дієздатність особи. Обмежена цивільна дієздатність. Визнання фізичної особи недієздатною.

Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності виникає не одразу після народження, а поступово, в міру досягнення певного віку, і залежить від

психічного здоров'я фізичної особи.

Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Така правоздатність визнається однаковою мірою за всіма фізичними особами незалежно від їх віку, стану здоров'я та інших факторів і є передумовою виникнення суб'єктивного права. Правоздатність у фізичної особи виникає від дня народження і припиняється з її смертю (або з оголошенням ЇЇ померлою).

Повна дієздатність настає з моменту повноліття - з 18 років. Законодавством передбачена можливість оголосити неповнолітнього, який досяг 16 років, повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором, чи записана батьком чи матір'ю дитини. Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (акт емансипації) провадиться за рішенням органу опіки і піклування — за згодою батьків, усиновителів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди — за рішенням суду.

Часткову цивільну дієздатність мають фізичні особи, які не досягли 14 років (ст.31 ЦК іменує їх малолітніми особами), їх дієздатність обмежується можливостями самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (тобто правочини, що задовольняють побутові потреби особи, відповідають рівню її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість), а також здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Неповну цивільну дієздатність мають неповнолітні особи, тобто особи віком від 14 до 18 років (ст.32 ЦК).

Крім правочинів, передбачених ст.31 ЦК, вони можуть:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або Іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи,

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним такою фізичною особою на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє Інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Обмежена дієздатність виражається в такому: обмеження прав і свобод людини і громадянина законом держави передбачено в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони і безпеки країни; обмеження прав і свобод людини і громадянина можливо за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.