Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
право теория.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
78.74 Кб
Скачать

18)Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Види матеріальної відповідальності працівника за шкоду заподіяну майну працедавця.

Матеріальна відповідальність — інститут трудового права та один з видів відповідальності за трудовим правом, а також вид юридичної відповідальності сторін трудового договору. Сторона трудового договору зобов’язана відшкодувати заподіяну іншій стороні трудового договору шкоду відповідно до законодавства. Матеріальна відповідальність — це обов’язок сторони трудового договору відшкодувати іншій стороні заподіяну шкоду в установленому законом порядку та розмірі. Підставами матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну майну роботодавця, є проступки працівників — порушення покладених на них трудових обов’язків (дисциплінарне правопорушення), внаслідок чого завдано прямої шкоди (трудове майнове правопорушення). Умови: — наявність прямої дійсної шкоди, під якою потрібно розуміти втрату, погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших ціннос­тей або зробити зайві виплати.  - протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків).  — причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння. — вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності. Види: Обмежена (полягає в обов'язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власнику (уповноваженому ним органу) пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заробітку.)і повна.

19)Поняття індивідуальних трудових спорів, порядок їх вирішення. Поняття колективних трудових спорів,їх вирішення.

Індивідуальні трудові спори – це неврегульовані розбіжності щодо застосування норм трудового законодавства, які виникають між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів регламентується Кодексом законів про працю та Цивільним процесуальним кодексом. Трудові спори розглядаються: 1. комісіями по трудових спорах;  2. районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали. Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;  б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або їх окремих положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.  Колективний трудовий спір (конфлікт) може виникати на виробничому, галузевому, територіальному та національному рівнях. Процедура розгляду колективних трудових спорів передбачає дві стадії (етапи). На першій стадії колективні трудові спори ви¬рішуються за допомогою примирних процедур. Сюди відноситься розгляд спору примирними комісіями і трудовими арбітражами. На стадії примирних процедур до участі у розв'язанні спору можуть залучатися незалежні посередники і представники Національної служби посередництва і примирення. Другою стадією вирішення колективних трудових спорів є проведення страйку. В особливому порядку вирішуються колективні трудові спори працівників органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку (крім техніч-ного та обслуговуючого персоналу). Зазначеним категоріям пра¬цівників заборонено проведення страйку. Забороняється проведення страйку також за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей або може при¬звести до інших небезпечних наслідків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]