32)Амністія та помилування.

Поняття «амністія» – грецького походження, означає забуття, прощення, здійснюване актом верховної влади.Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.Отже, чинність закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня вступу його в силу, тобто не тільки на засуджених, а й на осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння, які ще не були предметом судового розгляду. Тому акт амністії може полягати у звільненні від покарання (основного і додаткового), скороченні строку покарання, звільненні від додаткового покарання. згідно з чинним законодавством до особи, яка вчинила злочин, може бути застосований один із таких видів амністії:а) відмова в порушенні кримінальної справи (п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК);б) закриття кримінальної справи (п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК);в) звільнення від відбування основного і додаткового покарання (ч. 2 ст. 86 КК; ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні») ;г) звільнення від невідбутої частини основного і додаткового покарання (ч. 2 ст. 86 КК);ґ) звільнення від основного покарання із залишенням додаткових мір покарання (ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні»);д) заміна покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням (ч. 3 ст. 86 КК).

Помилування — акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від відповідальності чи покарання (незалежно від тяжкості злочину вчиненого ними), чи до неї застосовується більш м’яке покарання, або ж з особи знімається судимість.Акт помилування не має нормативного характеру, оскільки він розрахований на застосування тільки в одному конкретному випадку — щодо конкретного засудженого.Особливістю акта помилування є його персоніфікованість – в ньому зазначаються конкретні імена і прізвища помилуваних осіб.Помилування засуджених здійснюється у вигляді:а) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років (ч. 2 ст. 87);б) повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;в) заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням;г) зняття судимості.Акти про помилування можуть видаватися і до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. При цьому, якщо особа була засуджена за вчинення тяжкого (та особливо тяжкого) злочину до покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, прохання про її помилування може бути подано тільки після фактичного відбуття нею не менше половини строку призначеного покарання, а у разі засудження до довічного позбавлення волі — лише після фактичного відбуття не менше п’ятнадцяти років.

33)Конституційні засади судочинства в Україні.

У ст. 6 Конституції України передбачається поділ державної влади України на три окремі гілки —законодавчу, виконавчу та судову, що відповідає принципам демократичної держави й забезпечує незалежність і самостійність кожної з гілок влади у здійсненні їх повноважень. Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України “Про судоустрій України” судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Особливе місце суду зумовлюється колом завдань, що розв’язуються судами, і наявністю специфічних ознак, притаманних тільки суду. До основних завдань суду належать здійснення правосуддя на засадах верховенства права і забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави.Засади:• розглядає і вирішує особливі категорії справ, які не може розглянути жодний інший орган; • його рішення проголошуються іменем України і є обов’язковими для всіх громадян та органів, яким вони адресовані; • справи розглядаються в суді із суворим дотриманням особливої процедури, що регламентуються виключно законами України; • суд є самостійним у розгляді справи (між судами немає відносин підлеглості),• законність; • рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; • забезпечення доведеності вини; • змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості; • підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; • забезпечення обвинуваченому права на захист; • гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; • незалежність і недоторканність суддів, їхнє підкорення тільки закону; • незмінюваність суддів; • колегіальний і одноособовий розгляд справ у суді; • забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; • обов’язковість рішень суду;також право людини користуватися правовою допомогою при вирішенні її справи в суді; здійснення судочинства державною мовою; право осіб, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, користуватися рідною мовою та послугами перекладача в судовому процесі; самостійність суддів.