- •1)Цивільне право України як галузь права. Джерела цивільного права.
- •2)Цивільні правовідносини: поняття і структура.
- •4)Поняття та види юридичних осіб. Цивільна правосуб’єктність юридичної особи. Виникнення і припинення юридичної особи.
- •6)Поняття,види та форми правочинів. Недійсність правочинів.
- •7)Поняття та види цивільно-правових договорів, порядок їх укладання. Поняття, види зобов’язань . Підстави виникнення і припинення зобов’язань.
- •9)Поняття та види спадкування. Спадкування за заповітом. Спадкування за законом.
- •10)Трудове право як галузь права. Джерела трудового права.
- •12)Колективний договір: поняття та сторони.
- •13)Поняття та види робочого часу.
- •14)Поняття та види часу відпочинку. Види відпусток та порядок їх надання.
- •15)Поняття та структура заробітної платні.
- •16)Правове регулювання праці неповнолітніх.
- •18)Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Види матеріальної відповідальності працівника за шкоду заподіяну майну працедавця.
- •19)Поняття індивідуальних трудових спорів, порядок їх вирішення. Поняття колективних трудових спорів,їх вирішення.
- •20)Кримінальне право України як галузь права.
- •21)Загальна характеристика кримінального законодавства України. Дія кримінального закону в часі, просторі, за колом осіб.
- •22)Поняття та ознаки кримінальної відповідальності. Підстави кримінальної відповідальності.
- •23)Поняття та ознаки злочину. Види злочинів. Склад злочину. Поняття повторності,рецидиву та сукупності злочинів.
- •24)Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •25)Поняття співучасті у злочині. Види співучасників.
- •26)Поняття неосудності та обмеженої осудності.
- •27)Поняття та мета кримінального покарання. Види покарань. Загальні засади призначення покарання. Обставини, що пом’якшують покарання та обтяжують його.
- •28)Обставини, що виключають злочинність діяння. Обставини,що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
- •29)Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •30)Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •31)Примусові заходи виховного характеру.
- •32)Амністія та помилування.
- •33)Конституційні засади судочинства в Україні.
- •34)Загальна характеристика судової системи України.
- •35)Правовий статус суддів. Гарантії незалежності суддів. Основні принципи судочинства.
- •36)Конституційний Суд України: правовий статус, повноваження, порядок утворення,склад.
- •37)Система судів загальної юрисдикції в Україні. Їх повноваження.
- •38)Господарські суди,їх повноваження.
- •39)Адміністративні суди,їх повноваження.
- •40)Поняття та система правоохоронних органів України.
- •41)Система органів прокуратури. Основні функції за Конституцією.
- •42)Правовий статус міліції України. Права та обов’язки працівників міліції.
- •43)Правовий статус та завдання Служби Безпеки України.
14)Поняття та види часу відпочинку. Види відпусток та порядок їх надання.
Час відпочинку – встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов’язків і який вони можуть використовувати за своїм розсудом. основні види часу відпочинку: – перерви протягом робочого дня; – щоденний відпочинок; – щотижневі дні відпочинку; – святкові та неробочі дні; – відпустки. Працівникам повинна надаватись перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин (обідня перерва), як правило, через 4 години після початку роботи.
Види відпусток: щорічні відпустки (основна та додаткові — за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці; за тривалий стаж роботи); спеціальні відпустки (додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; творча відпустка); соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей); без збереження заробітної плати. Щорічні (основна та додаткові) відпустки надаються громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форм власності, виду діяльності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, із збереженням на період відпустки місця роботи (посади) і заробітної плати. Мінімальна тривалість відпустки становить не менше ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік. Щорічні додаткові відпустки надаються окремим категоріям працівників. Вони покликані компенсувати та послаблювати вплив несприятливих виробничих, професійних, природно-кліматичних факторів на здоров’я працівників у процесі праці, інші — стимулюють та заохочують тривалу роботу в певній сфері, той або інший вид діяльності тощо. Відпустки у зв’язку з навчанням надаються при навчанні працівників у середніх навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі за наявності умов, передбачених законодавством. Творча відпустка надається працівникам для закінчення ди¬сертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках. Відпустка без збереження заробітної плати надається роботодавцем за згодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між ними, але не більше 15 календарних днів на рік. Разом з тим передбачено соціальні відпустки, до яких належать відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; працівникам, які мають дітей.
15)Поняття та структура заробітної платні.
У теорії трудового права заробітна плата визначається як винагорода, яку підприємство, установи, організація або фізична особа зобов'язані виплачувати працівникам за їх працю у відповідності до її кількості і якості за встановленими нормативами та розцінками. Стаття 1 Закону "Про оплату праці" визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Мінімальний розмір цієї винагороди визначається державою, а конкретний - локальними нормативними актами або трудовим договором. Важливо з'ясувати складові цієї винагороди, бо кожна має своє конкретно визначене цільове призначення. Стаття 2 Закону "Про оплату праці" встановлює таку структуру заробітної плати: -Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Бона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. -Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, га¬рантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. -Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положениями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проваляться понад встановлені зазначеними актами норми.