- •1)Цивільне право України як галузь права. Джерела цивільного права.
- •2)Цивільні правовідносини: поняття і структура.
- •4)Поняття та види юридичних осіб. Цивільна правосуб’єктність юридичної особи. Виникнення і припинення юридичної особи.
- •6)Поняття,види та форми правочинів. Недійсність правочинів.
- •7)Поняття та види цивільно-правових договорів, порядок їх укладання. Поняття, види зобов’язань . Підстави виникнення і припинення зобов’язань.
- •9)Поняття та види спадкування. Спадкування за заповітом. Спадкування за законом.
- •10)Трудове право як галузь права. Джерела трудового права.
- •12)Колективний договір: поняття та сторони.
- •13)Поняття та види робочого часу.
- •14)Поняття та види часу відпочинку. Види відпусток та порядок їх надання.
- •15)Поняття та структура заробітної платні.
- •16)Правове регулювання праці неповнолітніх.
- •18)Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Види матеріальної відповідальності працівника за шкоду заподіяну майну працедавця.
- •19)Поняття індивідуальних трудових спорів, порядок їх вирішення. Поняття колективних трудових спорів,їх вирішення.
- •20)Кримінальне право України як галузь права.
- •21)Загальна характеристика кримінального законодавства України. Дія кримінального закону в часі, просторі, за колом осіб.
- •22)Поняття та ознаки кримінальної відповідальності. Підстави кримінальної відповідальності.
- •23)Поняття та ознаки злочину. Види злочинів. Склад злочину. Поняття повторності,рецидиву та сукупності злочинів.
- •24)Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •25)Поняття співучасті у злочині. Види співучасників.
- •26)Поняття неосудності та обмеженої осудності.
- •27)Поняття та мета кримінального покарання. Види покарань. Загальні засади призначення покарання. Обставини, що пом’якшують покарання та обтяжують його.
- •28)Обставини, що виключають злочинність діяння. Обставини,що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
- •29)Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •30)Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •31)Примусові заходи виховного характеру.
- •32)Амністія та помилування.
- •33)Конституційні засади судочинства в Україні.
- •34)Загальна характеристика судової системи України.
- •35)Правовий статус суддів. Гарантії незалежності суддів. Основні принципи судочинства.
- •36)Конституційний Суд України: правовий статус, повноваження, порядок утворення,склад.
- •37)Система судів загальної юрисдикції в Україні. Їх повноваження.
- •38)Господарські суди,їх повноваження.
- •39)Адміністративні суди,їх повноваження.
- •40)Поняття та система правоохоронних органів України.
- •41)Система органів прокуратури. Основні функції за Конституцією.
- •42)Правовий статус міліції України. Права та обов’язки працівників міліції.
- •43)Правовий статус та завдання Служби Безпеки України.
4)Поняття та види юридичних осіб. Цивільна правосуб’єктність юридичної особи. Виникнення і припинення юридичної особи.
Юриди́чна осо́ба — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку. Організація (організаційна форма), що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному (господарському) або третейському суді.
Юридичні особи можна поділити на окремі види за різними ознаками. Залежно від існуючих форм власності в Україні юридичні особи поділяються на: а) приватні; б) колективні; в) державні; г) змішані. Відповідно до суб'єктного складу юридичні особи поділяють на: а) українські; б) спільні з участю іноземного інвестора; в) іноземні; г) міжнародні організації та об'єднання. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на: юридичних осіб приватного права і юридичних осіб публічного права.
Правосуб'єктність юридичних осіб (колективних суб'єктів правовідносин) — це правоздатність і дієздатність державних і недержавних організацій: державних органів, державних підприємств і установ, громадських об'єднань, комерційних (господарських) корпорацій, релігійних організацій та ін. Цивільна правоздатність юридичної особи — це її здатність мати цивільні права і обов'язки, яка виникає з моменту створення юридичної особи і припиняється з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про припинення її діяльності.
Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазначатися найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду
Порядок припинення юридичних осіб. При настанні передбачених у законі обставин юридична особа припиняє свою діяльність. Такими обставинами можуть бути:
а) досягнення поставлених перед нею цілей (наприклад, після завершення будівництва об'єкта ліквідується будівельна організація, створена спеціально для його спорудження);
б) закінчення певного строку, на який було розраховано Діяльність юридичної особи (наприклад, на час дії надзвичайних обставин тощо).
Припинення діяльності юридичних осіб відбувається, як правило, у тому самому порядку, в якому вони були створені.
5)Поняття та зміст права власності. Способи набуття і припинення права власності. Поняття права приватної власності. Суб’єкти та об’єкти права приватної власності. Поняття права державної власності. Суб’єкти та об’єкти права державної власності. Поняття права комунальної власності. Суб’єкти і об’єкти права комунальної і інтелектуальної власності.
Право власності в об'єктивному розумінні — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини щодо набуття, володіння, користування та розпорядження матеріальними благами, що існують в суспільстві. Право власності в суб'єктивному розумінні становлять такі правомочності — право володіння, користування і розпорядження. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК).
Загальновизнаним є поділ підстав виникнення права власності на первісні і похідні.
За первісних фактів право власності виникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників, за похідних — право власності виникає у суб'єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника.
До первісних способів набуття права власності належать: створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництва), переробки речі (специфікації), володіння плодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку, вилучення безгосподарно утримуваних пам'яток історії і культури, безхазяйне майно, знахідка, скарб, бездоглядна худоба.
Деякі способи характерні для виникнення будь-яких форм власності, зокрема виробництво, переробка речей, плоди і доходи. Але є й способи, притаманні лише державній власності: націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку або пам'яток історії і культури, знахідка, скарб.
Похідними способами набуття права власності визнаються численні цивільні угоди, а також спадкування за законом і заповітом.
Право приватної власності є головною правовою формою індивідуального привласнення благ в усіх країнах з ринковою економікою. Суб'єктами права приватної власності є громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства.Об'єктами права приватної власності є житлові будинки, дачі, садові ділянки, предмети домашнього побуту, засоби виробництва, виготовлена продукція, гроші, цінні папери, акції, об'єкти, що служать для організації виробництва, побутового обслуговування і підприємницької діяльності, будинки, споруди, транспортні засоби тощо.Право державної власності може бути визначене як влада (повноваження) держави використовувати (володіти, користуватися, розпоряджатися, управляти тощо) майно, котре їй належить.
Право державної власності може бути визначене як влада (повноваження) держави використовувати (володіти, користуватися, розпоряджатися, управляти тощо) майно, котре їй належить. Суб'єктом права державної власності є держава в особі Верховної Ради України. До об'єктів права державної власності належить майно Збройних Сил, Залізничних, Прикордонних і Внутрішніх військ, Служби безпеки, органів внутрішніх справ України та інших закладів, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України. Порядок формування і використання зазначеного майна регулюється відповідними законами.
Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. об'єктами є майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і створюваних ними органів, кошти місцевих бюджетів, житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства, майно установ народної освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі, побутового обслуговування, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. територіальні громади виступають суб'єктами права власності.
До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:
-літературні та художні твори;
- комп'ютерні програми;
-компіляції даних (бази даних);
- виконання;
-фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для
- товарів і послуг), географічні зазначення;
- комерційні таємниці.