3. Поняття та ознаки, що характеризують норму права.Структура правової норми

Правова норма — це формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний ха­рактер, встановлюється або санкціонується дер­жавою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.

Ознаки правової норми:

1) регулятор су­спільних відносин;

2) приписи норм-загальні;

3) діють багаторазово або тривало;

4) норми охороняються д-вою(існує розгалужена сис-ма право охорон.органів);

5) її чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.

Структура правової нор­ми — об'єктивно зумовлена потребами право­вого регулювання(внутрішня організація, яка ви­ражається в поділі норми на складові елементи та у певних зв'язках між ними).

Елементи правової норми:

1. Диспозиція — це правило поведінки, обов’язок вчинити будь-які дії або утриматись від дій, тобто викладення припису, образно диспозиція – це ядро норми. Сам припис може бути у 2 формах: позитивний (шляхом переліку дій, які має право чи зобов’язується здійснити суб’єкт права) і негативний (шляхом зазначених дій або бездіяльності, які заборонені законом)

2. Гіпотеза — частина норми, в якій зазначають­ся умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Призначення гіпотези — виз­начити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.

3. Санкція — частина норми, в якій зазначають­ся заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції — забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми.

До санкцій належать різні види покарань і стягнень за правопорушення (позбавлення волі, виправні роботи, штраф), а також ін. Невигідні наслідки недодержання прав норми (тимчасова заборона діяльності).

Заохочення — частина норми, в якій зазначають­ся певні цінності, блага( їх може отримати суб'єкт у разі добровільного здійснення ним диспозиції).

Ознаки правових норм:

1) виникають разом із виникненням держ;

2)встановлюються чи санкціонуються держ;

3)виражають волю керівної частини с-ва;

4)утворюють єність (систему права);

5)формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов’язків;

6) формально визначені за змістом; мають певні форми зовн. виразу і точно визн. межі дії.

4. Поняття джерела права та їх система.

Джерела права – способ юрид виразу права, його організація в належну юрид оболонку.Це способи зовнішнього вираження й закріплення юрид норм. Д.п. є нормативно-правові акти і правові звичаї, судові прецеденти, а також міжнародні договори та внутрішньодержавні договори (договори нормативного змісту).

Система д.п.:

До джерел права відносять:

*правовий звичай

*судовий чи адміністративний прецедент

*нормативний договір

*нормативно-правовий акт

Правовий звичай – це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу, ніде в офіційних документах не записане, але визнане державою.

Судовий прецедент – це рішення по конкретній справі, що є обов’язковим для судів тієї ж чи нижчої інстанції при вирішенні аналогічних справ або виступає зразком тлумачення закону (прецедент тлумачення)

Нормативний договір – це угода двох чи більше сторін, в результаті якої встановлюються, змінюються чи скасовуються норми права

Нормативно-правовий акт – це акт правотворчої діяльності компетентних державних органів, що встановлює, змінює чи скасовує норми права