24. Кредитування експорту через операції факторингу.

Завданням кредитування експорту є надання у розпорядження експортера грошових коштів для покриття його витрат від почат­ку виробництва товару і до отримання плати за нього. Експортне кредитування можна розглядати як:

• попереднє кредитування експорту (на період від початку виробництва до відвантаження товару);

• поточне кредитування експорту (на період, що охоплює час транспортування й отримання платежу).

Найчастіше формою експортних короткострокових кредитних операцій є аванси під інкасо, акредитив з авансом, також викори­стовуються врахування та акцепт векселів. Для надійних клієнтів банки можуть надавати овердрафт як у національній, так і в іно­земній валюті для забезпечення можливості здійснення торговельних операцій

Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодо вимоги торговельних боргів. Експортний фа­кторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку.

Результатом використання факторингу є можливість розширення обсягу торговельних угод, використання додаткового дже­рела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі зо відкритим рахунком.

Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:

• експортери можуть надавати перевагу традиційним мето­дам фінансування;

• може існувати думка, що використання факторингу є свід­ченням нестабільного фінансового стану;

• в експортерів виникає побоювання, що втручання фактори­нгової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.

Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести міся­ців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строка­ми використовують форфейтинг.

25.Кредитування експорту через операції форфейтингу.

Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов'язань. Якщо факторинг вико­ристовується для кредитування короткострокової заборго-ваності усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окре­мих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у бала­нсі в результаті продажу вимог.

Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера. Вартість фор­фейтингу складається з:

• прибутку форфейтера;

• вартості наданих грошових коштів;

• покриття від комерційного ризику;

• покриття від політичного ризику;

• покриття від валютного ризику;

• покриття процентного ризику.

Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:

• існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;

• незадоволеність кредитоспроможністю покупця;

• незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.