26.Кредитування експорту через операції лізингу.

Експортний лізинг відносять до альтернативних форм кредитування міжна-родної торгівлі.

Лізинг — це кредит, що надається під основні засоби.

Число учасників лізингової угоди залежно від економічних умов може бути різним. Здебільшого у лізинговій операції беруть участь три сторони: продавець товару (експортер), лізингоотримувач (імпортер) та лізингодавець.

Лізингодавцем може бути банк або лізингова компанія (часто лізингова компанія є дочірньою компанією банку). При укладенні угод на великі суми кількість учасників може досягати семи осіб, до числа яких входять брокерські та трастові фірми.

Лізинг дає змогу експортерові негайно і в повному обсязі отримати платіж, оскільки обладнання продається лізингодавцеві і експортер звільняється від усіх фінансових проблем, пов'язаних з цим товаром, за винятком зобов'язань за гарантійними строками..

Лізинг, як інструмент кредитування у сфері зовнішньоекономічних відносин, є особливо вигідним тоді, коли через механізм лізингу можна отримати податкові чи митні пільги. Правовий та митні аспекти міжнародного лізингу е досить складними у зв'язку з неоднаковою інтерпретацією його у законодавстві різних країн (проте можна спостерігати тенденцію щодо уніфікації правил здійснення лізингових операцій). Для міжнародного лізингу характерне залучення мобільних інвестиційних товарів (машини, технологічне обладнання). До об'єктів лізингу також відносять великі виробничі об'єкти (фабрики, заводи, нафтові платформи). Зауважимо, що об'єкти лізингу можуть використовуватися не тільки в країні лізингоотримувача.

27.Короткострокове кредитування експорту.

Найчастіше формою експортних короткострокових кредитних операцій є аванси під інкасо, акредитив з авансом, також використовуються врахування та акцепт векселів. Для надійних клієнтів банки можуть надавати овердрафт як у національній, так і в іно­земній валюті для забезпечення можливості здійснення торговельних операцій

Акредитив з авансом використовують, якщо необхідно кредитувати експортера перед відвантаженням товару. Величина авансу під інкасо залежить від оцінки фінансової надійності клієнта, якості застави (позичальник передає у заставу право власності на товари, що експортуються, банку-кредитору та вимогу на отримання оплати за документарним інкасо до зарубіжного банку) і від економічної та політичної ситуації у країні покупця. Зазвичай сума авансу становить від 75% до 90% від загальної суми інкасо.

При поставках товарів на умовах інкасо можливе надання авансу під окремі інкасові партії — індивідуальний аванс чи повне авансування усіх операцій клієнта, переданих на інкасо. Коли способом інкасо є «документи проти платежу», банківське забезпечення набуває форми контролю над товарами. Якщо методом інкасо є «документи проти акцепту», то банк має лише акцептований вексель (товари отримує імпортер).

Аванси під інкасо є прийнятним методом кредитування експорту за умови, що банк-кредитор виконає інкасування і що векселі підлягають оплаті у країні та в національній валюті експортера та банку-кредитора.

Банк ураховує векселі лише тоді, коли вексель має надійне забезпечення. Тому важливими елементами є фінансова надійність імпортера, сума векселя, очікувана тривалість часу до оплати. У разі відмови від платежу чи акцепту банк має право регресу до експортера..

Якщо експортер постійно виписує векселі та чеки, які підлягають оплаті за кордоном, банк може запропонувати відкрити для нього облікову кредитну лінію на строк до одного року. Відповідно до цієї умови банк буде зобов'язаний ураховувати всі векселі, виписані клієнтом на іноземних покупців.

Одним із методів короткострокового кредитування експортера є акцептні кредитні лінії. Акцептну кредитну лінію можна роз-глядати як угоду, відповідно до якої банк дає згоду акцептувати векселі, що виписані на нього експортером під забезпечення тор­говельними векселями на товари, що експортуються..

Серед причин широкого використання акцептних кредитів можна виділити такі:

• акцептний кредит можна розглядати як середньостроковий овердрафт;

• вартість акцептного кредиту може бути нижчою, ніж про­центна ставка за овердрафтом чи банківським кредитом, оскільки облікова ставка акцептованих банком векселів на ринку зазвичай нижча.

.