4. Санація кадрового потенціалу підприємства

Санація кадрового потенціалу підприємства – це процедура антикризового управління підприємства, що формує кадрове забезпечення для реалізації оздоровчих заходів. Виведення підприємства з кризи та проведення успішних заходів санації напряму залежать від якості персоналу та рівня його мотивації. До основних критеріїв оцінки персоналу в антикризовому управлінні відносять:

• кваліфікацію;

• професіоналізм та практичні навички;

• ініціативність

• самовіддачу;

• відданість підприємству;

• уміння працювати у екстремальних умовах.

Особливо важливим чинником для спеціалістів антикризової групи є лояльність до здійснення змін, розуміння їх необхідності і згода працювати в умовах змін, що проводяться. Не дивлячись на усвідомлення необхідності здійснення змін, в умовах кризи, як правило, частина персоналу сильно протидіє цим змінам.

Метою санації кадрового потенціалу є формування антикризової групи, яка складається з спеціалістів, активно налагоджених на реалізацію заходів оновлення підприємства. Для реалізації цієї мети на підприємстві проводиться атестація кадрів, у результаті якої визначається активна група співробітників, готова проводити необхідні зміни, та пасивна група співробітників, яка не сприяє проведенню змін. Особливо важливо провести таку атестацію серед управлінського персоналу, тому що від менеджерів середнього та нижнього рівнів залежить успіх програми санації.

Виявлена у процесі атестації активна група спеціалістів при необхідності проходить виробниче перенавчання. Для цієї групи спеціалістів розробляється система економічної мотивації, що дозволяє залучити їх до активної антикризової групи.

Пасивній групі персоналу керівництво підприємства пропонує:

• продовжити роботу на підприємстві на іншій посаді;

• перенавчання та працевлаштування через реєстраційний центр зайнятості;

• звільнитися за власним бажанням, за скороченням штатів та у зв’язку з виходом на пенсію.

При проведенні санації кадрового потенціалу необхідні широка гласність та колективна підтримка персоналу підприємства. Це сприяє зниженню опору персоналу і навіть заміні опору на активну підтримку змін.

8. Судові процедури банкрутства підприємства в умовах «катастрофічної» кризи

8.1. Економічна сутність неспроможності підприємства

Подальший розвиток кризи, не дивлячись на прийняті антикризові заходи, може призвести до неспроможності підприємства.

Неспроможність підприємства звичайно розглядається як негативний фінансовий стан підприємства, що характеризується неплатоспроможністю за його зобов’язаннями.

До основних причин неспроможності відносяться:

1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що характеризується перевищенням фінансових зобов’язань підприємства над вартістю його активів.

2. Тривала незбалансованість позитивного та негативного грошових потоків при відсутності перспектив перелому цієї негативної тенденції.

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів, що характеризується перевищенням невідкладних фінансових зобов’язань над сумою залишку грошових коштів та активів у високоліквідній формі.

Фінансово неспроможні підприємства негативно впливають на розвиток економіки країни. Насамперед, вони є джерелом серйозних фінансових ризиків для партнерів підприємств. Неспроможні підприємства ускладнюють формування доходної частини державного бюджету та позабюджетних фондів, уповільнюючи реалізацію програм економічного та соціального розвитку. Такі підприємства неефективно використовують кредитні ресурси у товарній та грошовій формах, що знижує норму прибутку на капітал. Скорочуючи обсяг своєї виробничо-господарської діяльності, ці підприємства посилюють соціальну напругу в країні через скорочення персоналу.

Нездатність фінансово неспроможних підприємств задовольнити у встановлені терміни вимоги кредиторів та виконати бюджетні зобов’язання, необхідність захисту підприємств, кредиторів та інших зацікавлених сторін від суттєвих збитків зумовили створення та розвиток інституту банкрутства.