Розділ 1. Основи теорії криз

1. Сутність кризи

1. Поняття та визначення кризи

Криза (грецьк. krisiс - поворотний пункт, результат) – різкий, крутий перелом у будь-чому; важкий перехідний стан; гостре утруднення з будь-чим; тяжкий стан.

Криза - це переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, де вона піддається дії зовні або зсередини, що вимагає від неї якісно нового реагування. Основна особливість кризи полягає у загрозі руйнування системи.

Кризові явища можуть розгортатися на різних рівнях: особистості, групи людей, підприємства, галузі, регіону, держави, групи держав.

Застосовано до соціально-економічної системи: криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її стабільності та стійкості в оточуючому середовищі.

Поняття «криза» тісно пов’язане з поняттям «ризик», яке у тій чи іншій мірі впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення.

Криза змінює тенденції життєдіяльності системи, тобто порушує її стійкість, радикальним чином оновлює її. Тому очисна сила кризи потрібна системі на менш, ніж спокійне життя. Це дві сторони однієї медалі, одне не може існувати без іншого.

Економічна криза - серйозні порушення у звичайній економічній діяльності. Однією з форм прояви кризи є систематичне, масове накопичення боргів і неможливість їх погашення у розумні терміни. Причину економічних криз часто убачають у порушенні рівноваги між попитом та пропозицією на товари та послуги.

Основні види економічних криз:

• криза недовироблення (дефіцит);

• криза надвиробництва.

Криза недовироблення, як правило, викликається позаекономічними причинами і пов’язана з порушенням нормального ходу (економічного) відтворення під впливом стихійних лих або політичних дій (різних заборон, війн і т.п.).

Криза надвиробництва характеризується наявністю великої кількості товарів, які перевищують попит споживачів. Звичайно виникає через не виявлення сукупного попиту і неможливість в умовах вільного ринку планування сукупного виробництва. У підсумку для конкретного виробника звичайно невідомо, чого і скільки потрібно ринку. Перші подібні крупні кризи проявилися в Англії у XVII столітті.

З розвитком ринкової індустріальної економіки кризи надвиробництва стали циклічними і на сьогодні складають одну з фаз економічного циклу. Небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати та прогнозувати.

Для криз характерні різноманітні наслідки: можливе оновлення організації або її руйнування, оздоровлення або виникнення нової кризи. Вихід з кризи не завжди пов’язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи, можливо навіть більш глибокої та тривалої.

Різні наслідки кризи визначаються не тільки її характером, але й антикризовим управлінням, яке може або пом’якшити кризу, або загострити її.

Наслідком економічної кризи в країні є зменшення реального валового продукту, масові банкрутства і безробіття, зниження життєвого рівня населення.

1.2. Зовнішні і внутрішні чинники виникнення кризових ситуацій

Криза підприємства генерується як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками.

Зовнішні чинники, що не залежать від діяльності підприємства, підрозділяються на три групи:

• загальноекономічні чинники, що спричиняють негативний вплив на виробничо-господарську діяльність підприємства;

• ринкові чинники, що впливають на підприємство негативними тенденціями розвитку товарних та фінансових ринків;

• інші чинники, що охоплюють загальнополітичну та інші сфери діяльності зовнішнього оточення підприємства.

Структура зовнішніх чинників виникнення кризових ситуацій підприємства представлена у табл. 1.1.

Таблиця 1.1