- •3. Місце уо в системі менеджменту
- •4. Модель прийняття управлінських рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
- •5. Методика визнач. Еквівал. Од. Гот. Прод. (еогп) та калькюв. Їх собі варт. За умови використ. Методу файфо при по процес. Методі обл.. В-т та кальк. Соб. Прод.
- •6. Порядок формув. Цільов. Собіварт. За умови застос. Методу таргет-костинг.
- •7. Порядок формув. Собів. Та визнач. Фін. Рез. За методом стандарт-костинг
- •8. Облік в-т та безперервне вдосконалення діяльності (кайзенг-костинг).
- •9. Оцінка діяльн. Центрів відповідальності
- •10. Складання та взаємоузгодженість бюджетів.
- •11.Види бюджетів (б) п-ства та їх характеристика.
- •12.Уо в сист. Стратегіч. Менеджменту.
- •13. Суть витрат
- •16.Мета, завд. І функції уо.
- •17. Суть обліку в-т та калькулюв. Собівар. За методом авс
- •19. Мета та напрямки класифікації в-т
- •20. Класиф. І облік відхил. Від норм, їх аналіз і управл. За умови застос. Нормат. Методу кальк. Собів. Прод.
- •21. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом директ-костинг
- •22.Аналіз релевантності інформ. Для прийн. Поточних упр-ких рішень
- •23. Концепція центрів та о. Відповідальності
- •24. Суть і завд. Внутр.. Контролю.
- •25. Порядок формув. Собівартості та визнач. Фін. Результатів за позамовним методом.
- •26. Методика визнач. Еквіал. Одиниці готової продукції та калькул. Їх собівар. За умови викор. Методу середньозваженої собівар. При процесному методі о. В-т та калькулюв. Собівар. Продукції
- •27.Аналіз чутливості прибутку та визнач. Впливу на прибуток, зміна основних параметрів діяльн. П-ва
- •28. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо довгострок. Фін. Інвестицій
- •29. Еволюція уо
- •30. Види собів. Та види калькуляції.
- •31. Бюджети та їх значення в уо
- •32. Облік та поділ непрямих в-т
- •34. Особливості визнач. Фін. Результатів в с-мах о. І калькул. Собівар. Продукції за повними та неповними в-ми
- •36. Сутність бюджетування та його організація
- •37. Особливості с-ми о. Та калькулюв. Собівар. Продукції за повним в-ми
- •38. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо ціноутворення
- •39. Організація уо на вітчизн. П-вах
- •40. Особливості сист. Обл.. І калькулюв. Собів. Прод. За неповними в-ми.
- •41.Поняття про обєкти в-т, обєкти калькулювання та калькуляційні одиниці.
- •42. Взаємозв’язок та відмінності фін. Обліку(фо) та уо
- •43.Методи обліку в-т та калькул. Собів. Продук.
- •44. Методика розподілу в-т обслуговуючих підрозділів
- •45. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом абзоршенг-костинг
- •46. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо оптимізації запасів п-ва
- •47. Суть собі варт, та завдання калькул. Собів. Прод.
- •48. Суть уо
- •50. Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •51. Методика складання та взаємоузгодж. Операційних бюджетів
- •52. Мета та методи аналізу взаємозв’язку в-ти, обсяг діяльності, прибуток
- •53. Уо в с-мі розрахунків (інтергована та автономна с-ма)
- •55.Поняття про трансферне ціноутворення та трансферні ціни: застосув., ф-ції і методи визнач.
- •56. Модель прийн. Упр-ких рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
44. Методика розподілу в-т обслуговуючих підрозділів
Обслуговуючий (допоміжний) підрозділ – це підрозділ, діяльн. якого безпосередньо повяз. з наданням послуг ін. (обслугов. та вироб.) підрозділам. Прикладом обслугов. підрозділів є ремонтний цех, відділ персоналу тощо. Для розподілу заг. в-т між підрозділами.ю як правило, для кожної статті або групи статей, визнач. відповідну базу розподілу. Коли всі накладні в-ти розподілено між підрозділами, здійсн. розподіл в-т обслугов. підрозділів між вироб. підрозділами на основі к-ті наданих послуг. Розподіл в-т обслугов. підрозділів ускладнюєт.. якщо вони надають взаємні послуги один одному, а не тільки вироб. підрозділам. У цьому разі можуть викор. різні методи розподілу в-т: 1) прямого розподілу; 2)послідовного розподілу; 3)розподілу взаємних послуг; 4)одночасного розподілу.
45. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом абзоршенг-костинг
Суть с-ми абзорпшен-костинг полягає у включенні до собіварт. об'єкта обліку усіх в-т, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції, незалежно від їх поділу на постійні й змінні, прямі та непрямі. Отже, методика обліку та калькулюв. собіварт. продукції за повними в-ми включає такі основні етапи: 1. віднесення на собівар. вироб. продукції прямих матеріальних і трудових в-т з відрахуваннями на соцстрах., а також усю суму загальновиробничих в-т; 2, розподіл виробничих в-т між готовою продукцією та незавершеним виробництвом; 3. калькулюв. собіварт. реалізов. продукції та оцінка залишків готової продукції; 4. віднесення адміністративних в-т і в-т на збут на фінансові результати періоду.Наведена с-ма обліку та калькулюв. собіварт. продукції найчастіше використав. на вітчизняних п-вах. Здебільшого застосов. для складання фін. звітності. Ключовою метою є надання інформ. про повну собіварт. продукції.Недоліком цієї с-ми є те, що до собіварт. продукції включаються як змінні в-ти, які безпосередньо пов'язані з виробн.., так і постійні в-ти, які пов'язані із ф-нням п-ва загалом. В такому випадку, при скороченні обсягів виробництва собіварт. продукції буде зростати. Що в свою чергу призведе до збільш. ціни на продукцію та зменшення її конкурентоздатності.
Доцільно використав. с-му калькулюв. собіварт. продукції за повними в-ми для п-в, які виробляють лише один продукт.
46. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо оптимізації запасів п-ва
Виробничі й торгівельні підприємства зазвичай інвестують значні кошти відповідно у виробничі й товарні запаси. Це зумовлено різними причинами, а зокрема: - віддаленістю поста-чальника і неможливістю доставки необхідних сировини,матеріалів або товару в момент,коли у них виникне потреба;-очікуваним підвищенням цін на сировину, матеріали або товари;-ризиком нестачі ресурсів у разі раптового зростання попиту.У зв’язку цим система планування й ко-нтроль придбання, виробництва та реалізації за-пасів значною мірою визначають успіх підпри-ємства, особливо за умов нестабільної економ-іки та жорсткої конкуренції. Виходячи з цього, основною метою управління запасами є своєча-сні поставки запасів і мінімізація витрат,повяза –них із замовленням і зберіганням їх.Одним з найпоширеніших методів управління запасами є метод економічного розміру замовлення – це кількість замовлених запасів,що забезпечує оп-тимальну комбінацію витрат на придбання та зберігання їх. Для визначення оптимального рівня замовлення запасів треба враховувати ре-левантні витрати на придбання та зберігання їх.Витрати, пов’язані з запасами включають:-витрати на закупку; - в-ти на замовлення; - в-ти на зберігання; - можливі в-ти внаслідок браку запасів.В- ти на закупку запасів не є релевантн-ими,бо в-ти на придбан. 1-ці запасу не змінюєт-ться. В-ти на замовлення запасів охоплюють витрати на оформлення документів і здійснення розрахунків, пов’язаних із замовленням.До ви-трат на зберігання належать в-ти повяз. Зі збері-ганням матеріалів. В-ти через нестачу запасів-можливі втрати через відсутність достатньої к-сті запасів для задоволення виробничих потреб або потреб клієнта.