30. Види собів. Та види калькуляції.

Види калькул.: 1) планова - це док., складений на основі чинних на поч.. планового пер. норм і кошторисів, який дає змогу визнач, планову собів. од. прод. Базою склад, є технічно обгрунт. норми в-т на матеріали та з/п тощо. 2) нормативна - викор. для розрах. нормат. собів. прод., оцінки браку та залишки незаверш. вироб., планув. скорочених величин в-т в трудоміст. та матеріаломісткості Осонвні джерела інф., які викор. під час склад, нормат. кальк. належ.: 1) конструкторські специфікації на стан власного вироб.; 2)технолог, маршрути вигот. деталей; 3) норми в-т на основі матер., придбані напівфабрикати та комплект, вироби; 4) номенклатура матеріалів і придбаних комплектуючих виробів.

Види собів.: 1) вироб. собів. включ, мат в-ти на технолог, потреби, загал.-вироб. в-ти; 2) повна собів. прод. склад, із собів. реал. прод. та в-т періоду. 3) собів. центрів відповід. здійсн. для планув. та контролю за технолог, процесами, а також для відповідних виконавців

31. Бюджети та їх значення в уо

для досягнення визначених п-вом цілей необхідно, щоб ці його ланки працювали за єдиним планом. Такий план дає змогу забезпечити узгодженість роботи кожного підрозділу підприємства. Він має містити заходи спрямовані на поліпшення результатів роботи п-ва в цілому. В УО поняття план відповідає терміну бюджет – це к-ний план у грош. вимирі, заздалегідь підготов. і прийн. до певного періоду часу, який зазвичай, відображ. заплан. на цей період величини доходів, в-т і капіталу, необх. для досяг. постав. мети. Тобто бюджет являє собою фінансовий план який пояснює майбутні операції і оцінює очікувані напрями дій для досягнення фінансових і оперативних цілей п-ва. В свою чергу процес підготовки окремих бюджетів на основі оцінки майбутніх результатів опер. За різними альтернативними рішеннями отримали назву бюджетування. Бюджет розробляють як в цілому для п-ва так і для окремих структурних підрозділів , або окремих сфер діяльності п-ва. Тому бюджет зазвичай розглядаються як двосторонній потік інформації: низхідний – визначення цілей та завдань для кожного підрозділу п-ва виходячи із загальних цілей п-ва. Висхідний – інтеграція бюджетів окремих підрозділів у єдиний бюджет.

32. Облік та поділ непрямих в-т

Головною проблемою при формуванні собіварт. продукції за методом повного включення в-т є правильність віднесення непрямих в-т на відповідний об'єкт обліку. У цій с-мі непрямі в-ти розподіл. між підрозділами, виробами або ін. об'єктами пропорційно до певної бази. Виходячи з обраної бази, обчислюють ставку розподілу непрямих в-т. Ставка розподілу непрямих витрат - це відношення суми непрямих в-т до загальної величини бази їх розподілу. Залежно від складності виробн. ставка розподілу виробничих накладних в-т може бути єдиною для всіх виробничих підрозділів, встановлюв. окремо для кожного виробничого підрозділу або окремо для певних груп накладних в-т. Розподіл в-т обслуговуючих підрозділів ускладнюється, якщо вони надають взаємні послуги один одному, а не тільки виробничим підрозділам. У цьому разі можуть бути застосовані різні методи розподілу в-т: 1. Метод прямого розподілу - метод розподілу в-т, обслуговуючих підрозділів, за якого їхні в-ти списують безпосередньо на в-ти вироб. підрозділів. При цьому взаємні послуги обслуговуючих підрозділів до уваги не беруться. 2. Метод послідовного розподілу - метод розподілу в-т, обслуговуючих підрозділів, за якого в-ти кожного обслуговуючого підрозділу розподіл. послідовно щодо вироб. підрозділів ін. обслуговуючих підрозділів. 3.Метод розподілу взаємних послуг - метод розподілу в-т, обслуговуючих підрозділів, за якого в-ти кожного обслуговуючого підрозділу розподіляються послідовно з урахув. взаємних послуг. 4.Метод одночасного розподілу — метод розподілу в-т обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання с-ми рівнянь.

33. Хар-ка с-ми тагрет-костингу

Система таргет-костингу дозволяє формувати собівартість товарів і водночас управляти ним ще на етапі планування. Це дозволяє сфокусувати увагу менеджерів насамперед на зовнішніх, а вже потім на внутрішніх факторах. Цільова собівартість формується виходячи з аналізу ринку, між розумінням вимог споживачів, а також розробкою можливих варіантів оптимізації витрат п-ва і вимог до товару, це дозволить: -розподілити витрати за ф-ми та провести пошук шляхів зниження вартості ф-цій; - визначити альтернативні варіанти проведення ф-ції; - провести вартісне моделювання бізнес процесів п-ва з метою оптимізації їх структури, водночас розрахувати не лише собівартість продукції, а й вартість обслуговування окремих клієнтів чи ринкових сегментів щодо вибору товарів та ринкової стратегії п-ва.