- •1. Глобалізація як ключова тенденція розвитку і процес.
- •2. Політичні фактори глобалізації.
- •3. Соціокультурні аспекти глобалізації.
- •4. Цивілізаційні виміри глобалізації.
- •5.Протиріччя сучасного глобалізаційного процесу
- •6. Позитивні і негативні прояви глобалізації
- •9. Суспільно-природні глобальні проблеми сучасності
- •10. Глобальні проблеми розвитку і забезпечення майбутнього людини
- •11. Школи і напрямки розвитку глобалістики.
- •12. Економічний глобалізм, його структура і особливості.
- •13. Глобалізаційні тенденції у науково-технологічній сфері
- •14. Глобалізація виробничих процесів.
- •15. Торговельна глобалізація та її масштаби.
- •16. Характер і особливості фінансової глобалізації.
- •17. Цивілізаційні фактори геоекономічного лідерства.
- •18. Характеристика цивілізацій IV покоління.
- •19.Передумови і особливості інвестиційного глобалізму.
- •20. Конструкції корпоративних структур глобальної економіки.
- •21. Еволюція сучасної міжнародної економічної інтеграції
- •22. Стратегії горизонтальної мікроінтеграції
- •23. Процеси і форми вертикальної мікроінтеграції
- •24 Цілі і принципові напрями реалізації змішаних форм мікроінтеграції.
- •25. Феномен глобальних корпорацій.
- •26. Міжнародна економічна макроінтеграція(економічний регіоналізм)
- •27. Дезінтеграція і реінтеграція у глобальній економіці.
- •28. Соціально-економічний вимір глобалізації.
- •29. Постіндустріалізм і новітня поляризація світу
- •30. Глобальна інформатизація і економічний розвиток
- •31. Концепція «нової економіки».
- •32. Інтелектуальний ресурс глобального економічного поступу.
- •33. Геоекономічний атлас світу та його складові
- •34. Інструментарій глобальної реінституціоналізації
- •35. Національні геоекономічні ареали в глобальних умовах
- •36. Глобальні економічні парадокси: зміст і об’єктивна природа
- •39. Трансформація ролі держави в сучасних умовах глобального розвитку
- •40. Становлення та проблеми функціонування глобальних регулятивних інститутів
- •41. Глобалізація кризових явищ і процесів.
- •42. Економічні кризи в умовах глобалізації
- •43. Світові фінансові кризи, їх передумови та особливості
- •44. Антикризовий потенціал національних економік
- •45. Глобалізація і безпека економічного розвитку .
- •46. Передумови та концепції формування глобальних стратегій розвитку.
- •47. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
- •48. Альтернативи глобалізації та антиглобалізаційні рухи.
- •51. Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці.
- •52. Стан і проблеми транснаціоналізації української економіки.
- •53. Геоекономічний вимір економічного розвитку України.
- •54. Пріоритети регіональної економічної інтеграції України.
- •56. Україна і євроазійська регіональна інтеграція.
- •57. Інтеграційний потенціал снд.
- •58. Українсько-російське співробітництво в економічній сфері
- •63. Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
- •64. Напрямки взаємодії тнк і національних економік.
46. Передумови та концепції формування глобальних стратегій розвитку.
Відмінності у стані економіки різних регіонів світу, їх соціальному становищі, екологічній ситуації призвели до необхідності розробки й реалізації глобальних стратегій розвитку країн світу. Основними передумовами, які спричинили формування глобальних стратегій розвитку є:
-
Необхідність побудови ефективної моделі соціально-орієнтованої економіки держав світу, що має сприяти подальшій її трансформації та модернізації.
-
зайняття знаннями вагомого місця у системі продуктивних сил;
-
зростання рівномірності розподілу власності та доходів;
-
створення глобального координаційного механізму;
-
підпорядкування національних інтересів глобальним;
-
утвердження глобального економічного мислення;
-
збільшення частки глобальних публічних благ у глобальному виробництві та споживанні;
-
формування систем моніторингу та оцінки глобальних ризиків майбутніх та тих, що існують нині (вплив ГМО, причини мутації, наслідки генної інженерії тощо);
-
глобальна інституціалізація довіри, яка може полягати у створенні таких систем, які дозволять забезпечувати контроль глобальної громадськості за станом планети без втручання у внутрішні справи держав, особливо у сфері безпеки;
-
втрата значного ефекту від масштабу, яка призведе до зміна моделей транснаціоналізації;
-
зміна моделей освіти через більш глибоку інтеграцію освіти у виробництво;
-
посилення міждисциплінароності знання та настання нової ери філософії;
-
структурна перебудова за рахунок розвитку нових видів послуг в існуючих галузях (наприклад, в сфері туризму відбуватиметься зростання обсягів послуг зеленого, технологічного, космічного, круізного туризму тощо), створення нових галузей як в сфері виробництва товарів, так і надання послуг переважно соціального характеру;
-
залежність темпів економічного зростання від темпів зростання кількості населення у світі, що дозволить відмовитись від політики обмеження зростання кількості населення;
-
збільшення питомої ваги відновлювальних ресурсів та скорочення частки споживання не відновлювальних ресурсів.
Глобальні стратегії розвитку є тими стратегіями, які забезпечують циклічний рух від базової рівноваги вихідного рівня до порушення його, і формують рівновагу на новому рівні із більш складними структурними характеристиками.
Найбільш вагомою та важливою із глобальних стратегій розвитку на сьогоднішній день є концепція сталого економічного розвитку країн. Концепція «сталого розвитку» розроблялась міжнародним співтовариством поступово, визначаючи принаймні три принципові обов’язкові її складові: економічне зростання, соціальний прогрес та захист навколишнього середовища. Стійкий (сталий) розвиток виражає достатньо просту ідею: досягнення гармонії між людьми і між суспільствами та природою, розв’язання протиріч, що існують у наш час (протиріччя між природою і суспільством, між екологією і економікою, між розвинутими країнами і тими, що розвиваються, між багатими і бідними, між уже сформованими потребами людей і розумними потребами, між теперішніми та майбутніми поколіннями тощо). Взаємозв’язок та баланс економічних, соціальних, екологічних, інституційних та інноваційно-технологічних компонентів з метою максимізації добробуту людини без ускладнення можливостей для майбутніх поколінь задовольняти свої потреби визначаються сучасними науковцями як «сталий розвиток».