3. Соціокультурні аспекти глобалізації.

Соціально-культурні аспекти глобалізації проявляються у зближенні ділової, споживчої культури між різними країнами світу, зростанні міжнародного спілкування, розширенні доступу до культур інших націй. Дослідники дотримуються різних думок з приводу того, які наслідки веде за собою глобалізація у соціально-культурній сфері.

Позитивні риси соціокультурної глобалізації:

• зростання доступу до загальнокультурних цінностей, кращих зразків світового мистецтва, культури, інформації;

• подолання глобальних світових культурних протиріч і протистоянь;

• зростання можливостей людини для трудової діяльності, навчання, відпочинку;

• можливість для різних культур вирватися за кордони своєї етнічної чи національної обмеженості.

Негативні наслідки:

• деідентифікація особистості, як носія певної культурна;

• уніфікація цінностей, зростання впливу масової культури;

• насадження чужої культурної ідеології;

• вестернізація, американізація;

• породження конфліктів та диференціації між різними соціальними та культурними утвореннями;

• культурне зубожіння значних мас населення;

• усунення розмаїття культур, створення культури одного зразка.

Передбачити майбутні сценарії розвитку світового співтовариства нелегко, проте можна виділити тенденції, які поширюються у культурній сфері - культурна поляризація, асиміляція, гібридизація, ізоляція. В процесі невпинного поширення явища глобалізації стає зрозуміло, що зупинити її нелегко і майже неможливо. Тому необхідно замислитись, як скористатися існуючими можливостями та уникнути або зменшити негативні наслідки глобалізації. Держави, нації, етнічні, релігійні, культурні спільноти мають розуміти, що майбутній розвиток має відбуватися лише на основі мирного діалогу і взаємопорозуміння, з дотриманням принципів рівноправ’я, демократії, свободи, справедливості, терпимості, солідарності, співпраці, плюралізму, культурної різноманітності. Непотрібно штучно ізольовувати національні культури, а потрібно сприяти їхній модернізації за рахунок інших культур зі збереженням власних цінностей та принципів. Треба сприяти вільному доступу до інформації, здобутків інших країн в різних галузях, обміну досвідом при відповідному нормативно-правовому регулюванні. Необхідно відкривати кордони перед людиною, надавати їй можливості для розвитку, навчання, спілкування, самопізнання та вдосконалення. Треба поширювати високу культуру, високе мистецтво, яке не повинно прив’язуватись до національних кордонів. Можливості завжди існують, необхідно лише спромогтись втілити їх у життя.

4. Цивілізаційні виміри глобалізації.

Суністю глобалізації є перетворення людства в єдину структурно-функціонкціональну систему. Цивілізаційним характером є нерівноправність компонентів,що її утворюють - усе зростаюча прірва (за параметр якості життя пересічних людей) між її провідною ланкою – Заходом і Сходом,групою найрозвиненіших країн,що вийшли на рівень інформаційного суспільства, та ін людством,яке все помітніше відстає від світових лідерів. У світі все потужніше діють Глобалізація закономірностей та тенденцій, характер яких визначається здебільшого інтересами і можливостями невеликої групи найпотужніших держав і наднаціональних корпорацій. За таких умов більшість країн 2-го і 3-го ешелону скоріше підстроюється, прилаштовуючись до вимог сильніших за себе, а не діють самостійно і активно в напрямку переслідування власних інтересів.

Отже, у сучасному світі за умов глобалізації маємо справу із взаємопов'язаними різноспрямованими тенденціями. Розвинені країни Заходу на чолі зі США впевнено випереджають ін держави за загальним обсягом споживання і якістю життя. Паралельно швидкими темпами, значно випереджаючи в цьому відношенні Захід, розвиваються деякі інші країни, переважно Далекого Сходу. При цьому у більшості країн Латинської Америки істотних позитивних зрушень не спостерігаеться, а Тропічна Африка на очах деградує.

Такої ж деградації зазнали впродовж 80-90-х років спочатку СРСР, а потім пострадянські країни, серед яких була і Україна.

У зв'язку з цим Україна, пострадянські країни та ін незахищені держави хоч якось намагаються використати свій шанс — коли-небудь піднятися на рівень інформаційного суспільства.

Для цивілізаційних процесів Глобалізації особливого значення починає набувати процес посилення антизахідних, передусім антиамериканських, настроїв. В наш час протистояння у світі набуває ознак "зіткнення цивілізацій" і національні конфлікти (на Балканах, Кавказі тощо) все більше підпорядковується саме цивілізаційній конфронтації. Сьогодні протистояти деструктивним викликам з боку транснаціоних сил світу можуть не стільки ті чи ін окремі країни, скільки окремі цивілізаційні світи. За умов Глобалізації, світ не стільки уніфіковується за поверхово сприйнятими американськими зразками, скільки набуває вигляду поліцивілізаційної структурно-функціоної системи, в якій окремі цивілізаційні складові поводяться не однаково і своїм традиційно ідейно- ціннісним підґрунтям великою мірою визначають майбутнє країн і народів, що їх складають.У Глобалізаційному масштабі склалася жорстка ієрархічна система, що ґрунтується на гегемонії Заходу (насамперед у сферах фінансів, військово-політичній та інформаційній ).